«Гендер» є ідеологемою підступного наступу на сімейні цінності

«Гендер» є ідеологемою підступного наступу на сімейні цінності

Пропаганда так званої гендерної ідеології посягає на інститут сім’ї, церкви та національну безпеку України. Останніми роками наступ на моральні цінності посилився через центральні органи влади, міжнародні, вітчизняні неурядові організації та пресу. Йдеться насамперед про сумнівні законотворчі ініціативи, що посягають на сімейні цінності. повідомляє УЦХВЄ, розповідає Захист християнських цінностей — основи життя та сім’ї в Україні

У квітні 2020 року народний депутат України Ольга Василевська-Смаглюк зареєструвала проєкт Закону № 3316, яким передбачалося встановити кримінальну відповідальність за «злочини ненависті за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОҐІ)». Документ було включено до порядку денного пленарного засідання. Проте справа не дійшла до обговорення законопроєкту в сесійній залі, бо вже тривала низка громадських акцій протесту проти його прийняття. Законодавчу ініціативу піддали критиці, серед інших: Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) у своєму зверненні; близько 26 тис. підписантів Петиції до Президента України, а також представницькі органи місцевого самоврядування. Врешті-решт 1-го вересня скандальний законопроєкт було знято з розгляду.

Читайте також: Сімейним цінностям – так, гендерній ідеології – ні: депутати Волині виступили за розвиток інституту сім’ї 

Натомість парламентський реєстр поповнився іншим, не менш небезпечним проєктом Закону «Про медіа» № 2693. У ньому передбачається заборона поширення висловлювань, що є дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі різних чинників, у тому числі так званої сексуальної орієнтації. Санкції за порушення цієї норми передбачають штраф у розмірі від 23 615 до 236 150 гривень для друкованих медіа та навіть цілковите блокування для онлайн-медіа. За оцінками ВРЦіРО, «таке формулювання є вкрай небезпечним для свободи слова та вираження поглядів в Україні».

З критикою законопроєкту «Про медіа» виступила і Національна спілка журналістів України. Попри протести громадськості профільний парламентський комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти проєкт Закону №2693 у першому читанні за основу.

Читайте також: Попри нехтування Конституцією України з боку влади міста у Запоріжжі відбулася Молитовна хода 

Відразу ж член ВРЦіРО, старший єпископ Української Церкви Християн Віри Євангельської Михайло Паночко спрямував свій відкритий лист до Президента України Володимира Зеленського та Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова.

В інтерв’ю автор цього звернення розповів про мотиви свого вчинку, про природу та прояви політики «гендеру» та про те, як християнам реагувати на виклики та ризики, зумовлені пропагандою так званої гендерної ідеології.

— Пане Михайле, Ваш лист починається промовистою цитатою із Біблії: «Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, щоби від правосуддя усунути бідних і щоби відняти права від убогих народу Мого» (Іс.10:1-2). Що Ви хотіли повідомити цими словами?

— Останнім часом загалом з’явилася низка тривожних законопроектів. Ідеться, зокрема, про наполегливі спроби легалізувати гендерну ідеологію, криміналізувати так звану дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації.

Саме на це спрямований і проєкт закону №2693, який неодноразово критикувався як церквами, так і патріотичною громадськістю та медіаекспертами. Занепокоєння таким розвитком подій викликає тривогу християн про майбутнє України, тому публічним виступом я вирішив нагадати керівництву держави про ключові засади нашого спільного буття. Оскільки для нас, християн, найбільш авторитетним джерелом моральних правил та законів є Біблія, саме з цитування Слова Божого я й розпочав звернення.

Читайте також: «Тільки з Богом і за Його словом можна збудувати чудову країну», – Паночко про місцеві вибори 2020

— Якщо передбачені законопроектом антидискримінаційні заборони будуть легалізовані, то до зони табу ризикують потрапити всі ті цитати зі Святого Письма, які викривають гріх гомосексуалізму.

— Так. Тут ми бачимо парадоксальну ситуацію: захищаючи права одних, пропонований закон обмежує права інших, у даній ситуації вірян, яких фактично змушують іти проти власних переконань, власної совісті та змушують порушувати Божий закон.

Створюється небезпека того, що біблійні тексти визначатимуться як дискримінаційні та вважатимуться «мовою ворожнечі». Хоча визнавати одностатеві стосунки неприродними та гріховними з точки зору Бога і «говорити мовою ворожнечі» — це дещо різні речі.

Цей неологізм у низці західноєвропейських і інших країн уже є головною зброєю атаки проти кожного, хто піддає осуду гріх гомосексуалізму. Проєкт №2693 й інші аналогічні прецеденти законотворчої активності несуть небезпеку Україні та демонструють, якими є справжні цінності та моральні якості народних обранців.

Читайте також: Українській сім’ї – належний захист: депутати Житомирщини виступили за охорону сімейних цінностей

— До переліку небезпечних у цьому сенсі дій влади слід віднести і постійні спроби ратифікувати Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (відомої як Стамбульська конвенція), і нещодавнє рішення Уряду про членство у міжнародному «Партнерстві Біарріц». Обидва ці документи просувають гендерну ідеологію, посягаючи на сімейні цінності.

— Саме слово «гендер» є ідеологемою, за якою приховано підступний наступ на сімейні цінності.

Українські чиновники переконують нас, що гендер — це стать: чоловік і жінка. Насправді ж адепти гендерної ідеології вимагають прибрати звідусіль, насамперед із освітнього процесу, згадки про церкву та про традиційну сім’ю.

Читайте також: Місцеві вибори: курс на християнський розвиток України. У Києві відбувся Форум 

— Пане Михайле, у зверненні до керівників держави ви згадуєте фрагмент із преамбули Конституції України: «…усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом…». У чому, на Ваш погляд, полягає суть цієї цитати?

— За введення до преамбули Основного Закону слів «усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями» боротьба тривала понад годину. Комуністів дуже дратувала згадка про Бога. Проте здоровий глузд і Господь посприяли тому, що народні депутати написали в Конституції України про свою відповідальність перед Богом. Це ті маяки, які визначають, куди ми будемо рухатися. Зазначати такі речі в преамбулі означає закласти борозну, вектор розвитку держави. Отже, батьки української Конституції були мотивовані щирим прагненням уберегти майбутні покоління від зла.

Сам Бог Творець, закладаючи моральні закони для людства, подаючи чітке визначення добра та зла на сторінках Святого Письма, застерігає нас від розтління. Іншої альтернативи духовним цінностям немає.

Читайте також: «Між кесарем і Богом»: круглий стіл пройшов у Ірпені напередодні виборів  

— У згаданому вже відкритому листі акцентується увага на тому, що під час проголошення присяги Українському народові кожен Президент кладе руку на Конституцію України та на Пересопницьке Євангеліє. У чому полягає сенс такої процедури?

— Вона означає: все, що записано як в Основному Законі, так і в Євангелії, є непорушною основою для відповідальної та мудрої діяльності глави держави під час усієї його каденції. Рука, покладена на Конституцію, означає, що президент обіцяє дотримуватися світських законів, а на Біблії — моральних законів.

— Крім того, Ви звертаєте увагу на те, що під час інавгурації Президента, як і на багатьох інших урочистих заходах, виконується Молитва за Україну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Яке значення має ця традиція?

— Ми, мільйони громадян, із благоговінням співаємо цей духовний гімн, де просимо: «Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти…». До кого ми звертаємося про захист України? До того самого Всевишнього, Якого згадуємо в Преамбулі Конституції. Бог готовий боронити Україну, але за умови дотримання нами морально-духовних засад: і конституційних, і євангельських. Іншого шляху немає. Бог не може благословити злодія, корупціонера, збоченців, адже Він проти їхніх діянь, проти аморальних вчинків, які руйнують суспільство. Натомість останніми роками з усе більшою тривогою спостерігаємо під парламентським куполом ініціативи, що загрожують гнівом Всевишнього для України.

Мойсеїв Закон, яким керувалися євреї у Старому Заповіті, можна звести до одного простого правила. Господь неодноразово звертався до народу: «Будеш виконувати Мої закони — будеш благословенний, не виконуватимеш — будуть прокляття на біди». Трагічна історія ізраїльського народу — доказ правдивості цих слів.

Читайте також: Слово Боже мовою серця: в Одесі представили Євангеліє від Луки в кримсько-ромському перекладі 

— При просуванні так званої гендерної ідеології лобісти зазвичай обґрунтовують свої дії тим, що Україна, прямуючи до членства в Європейському Союзі, має реформуватися відповідно до встановлених ним стандартів прав людини. Звісно, при цьому замовчується той факт, що завдяки таким своїм фундаторам, як Альчіде де Гаспері, Конрад Аденауер і Роберт Шуман, Євросоюз вибудовувався як спільнота народів, яка в основу поклала християнські цінності.

— Звертаючись до Свого народу, євреїв, Бог сказав: «Два великих зла зробив Мій народ: Мене, джерело живої води покинули, а видовбали собі інші водозбори, які не тримають води» (Єр.2:13). Християнськими цінностями молоде покоління Європи знехтувало, на жаль. Вони не вдячні батькам, які заклали християнські чесноти у фундамент Євроспільноти, натомість видовбали собі мертві колодязі та пропонують Україні мертву воду. Я би рекомендував усім, хто читатиме цю статтю, згадати байку Івана Крилова «Свиня під дубом».

Свиня під Дубом віковим / Наїлась жолудів досхочу, до відвала; /Наївшись, виспалась під ним; / А потім, очі продираючи підняла, / І рилом корінь Дуба були підривати стала. / «Адже це дереву біда, — / Їй з Дуба Ворон промовля, —/ Коли коріння ти оголиш, воно засохнуть може». / «Хай сохне, – каже тут Свиня, — / Мене те анітрохи не турбує / У нім не бачу толку я, / Нехай це кожен чує; / Хоч вік його не будь, нітрохи не шкодую; /О лиш би жолуді: адже від них я і жирую». — / «Невдячна! — мовив Дуб до неї тут, — Коли б могла ти вгору рило підійняти / Тобі, нарешті, стало б знати, / Що жолуді на мені ці ростуть». / І неук також, як сліпець, / Учені праці й вчення, / Усю науку лає, / Не відчуваючи, що їх плоди збирає.

Читайте також: Переклад Біблії мовами народів – шлях до їх відродження. Відбулась наукова онлайн-дискусія

Нехтування християнськими цінностями вичерпає ліміт Божого довготерпіння. Я свідчу відкрито: Господь забере свою охорону від тих держав, які 75 років тому створили Організацію Об’єднаних Націй, але не дбають про духовну основу своїх народів.

— Борцям із пропагандою гендерної ідеології часто дорікають, що вони, мовляв, воюють проти інших людей, аби дискримінувати, знищувати їх, кидати до в’язниці та переслідувати.

— Це брехня та маніпуляція. В Україні немає жодного рішення суду про неприйняття на роботу, ув’язнення чи вбивство когось за те, що він, бачте, гей. За професією гомосексуалісти можуть бути і лікарями, і модельєрами, і журналістами, і знаними фахівцями в інших галузях. Водночас ми категорично проти того, щоби хтось із них демонстрував і рекламував свою гріховну неміч, щоби діти бачили таку мерзоту. Марші напівголих розмальованих людей, які язики виставляють, жести недостойні показують, не є культурою.

— Навіщо, на Вашу думку, влаштовуються так звані гей-паради та ще й у центрах міст?

— Для того, щоби, діючи за маніпулятивною технологією вікон Овертона, нав’язати молоді та взагалі суспільству гріховний стереотип поведінки.

— Відносно недавно Президент Польщі Анджей Дуда заявив: «ЛГБТ — це гірше комунізму». Як би Ви могли прокоментувати ці слова?

— Я цілковито підтримую цю позицію. Приклади парламентів і лідерів інших сусідніх країн, зокрема Хорватії, Румунії, Угорщини мають надихати нашу владу не піддаватися злу, а стояти на захисті України. Знаю, що наші противники в разі приходу до влади не терпітимуть жодної критики та знищать усе до кореня. Для них є дуже важливим публічне визнання та закріплення в законі так званого гендерного порядку денного. Ось тоді почнеться повна руїна, яку навряд чи хто зможе зупинити. «Покинули Мене, джерело живої води, щоби собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають» (Єр. 2:13), — каже Господь, звертаючись до народу Ізраїля. Бог жаліє людину, бо знає, що без Нього людству — гаплик, смерть і розвал. Наші серця мають бути чутливими, інтуїція має працювати. Не можна переходити червоні лінії.

Читайте також: Перекладати Біблію ромськими мовами – особливе доручення Ісуса Христа, – Анатолій Шкарін

— Опоненти часто дорікають нам, християнам, і закликають нас виявляти завжди любов до ближнього, адже цьому вчить віра.

— Вони обманюють. Ісус ніколи не закликав проявляти любов до гріховності. Біблія чітко розділяє дві речі: людину та гріх.

Сьогодні йде підміна понять. До прикладу, мама виявляє любов до сина, але вона не любить духа наркоманії, який нищить її дитину. Дружина кохає свого Івася, вона давала клятву в храмі, що шануватиме його. Чоловік став алкоголіком. Хіба дружина любить алкоголізм, який спотворив її коханого Івася? Ненавидячи гріх, який зруйнував сім’ю, вона не може миритися і з чоловіком. Дружина Івася кохає, але нечисть, яка в ньому живе, вона не зносить. Бог дав кожному свій образ людяності, доброти, моральності. Худоба не має моралі, а лише потреби — їсти, пити, спати. Людська ж істота має внутрішній моральний закон, вкладений Богом-Творцем.

— Я упевнений, що ми, як християни, маємо дбати про тих, хто потрапив у пастки залежностей. Саме проявляючи любов до тих, хто пішов шляхом сексуальних збочень, ми маємо давати їм надію про можливість порятунку.

— Так. Біблія чітко вчить, що любити, а що — ні. Не треба нас заколисувати, що Бог усе сприймає з любов’ю. Ні, тисячу разів ні. Лікар любить хворого пацієнта, але ненавидить рак, який його поїдає, бере скальпель і ріже, викидає частину зараженого тіла. Відтинають частину руки, ноги, коли трапляється гангрена. Хіба лікар жорстокий? Хіба він має миритися з раком або іншою хворобою? За такою логікою давайте будемо вітати любов’ю та благословляти коронавірус.

Отже, не можна ставити знак рівності між людиною як особистістю та її гріховними поглядами й забаганками, які спрямовані на руїну, шкоду та смерть. Багатьох моїх однолітків уже немає. Вони давно вже в могилі не через хворобу, а тому, що зловживали алкоголем. Лише двоє померло від недуги, а решту всіх з’їв дух алкоголізму.

Олександр Кривенко. Уроки, виклики та завдання для християн: відбулася онлайн-конференція. 

На першій зустрічі Всеукраїнської Ради церков і релігійних організацій з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, яка відбулася декілька місяців тому, я запитав у нього: «Хто в Україні відповідає за моральне здоров’я нації?». Очільник Уряду відповів: «Держава»… Є хороший і чинний закон «Про захист суспільної моралі», але про нього ніби забули.

— Понад п’ять років тому Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі була ліквідована.

— Так, і з того часу немає єдиного органу, який би на державному рівні займався захистом суспільної моралі. Держава нагадує корабель, який не має ані карти, ані компасу для руху. Без духовних орієнтирів ми пливемо невідомо куди.

— Поштовх активній пропаганді ідеології «гендеру» дав прийнятий 15 років тому закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Там «оселився» термін «ґендерна рівність», який активно використовується нашими опонентами всупереч інтересам обох статей і заради реалізації антисімейних ініціатив певних законотворців. Фактично, йдеться про підміну поняття «стать» і прагнення замінити його повсюдно такими антинауковими витворами, як «гендерна рівність», «сексуальна орієнтація», «гендерна ідентичність».

— Терміни «гендер», «гендерна ідентичність», «сексуальна орієнтація» не варто вводити в правове поле України, бо вони містять шкідливі суть і визначення, ведуть до руйнації суспільства. Я якось запитав Лілію Гриневич: «Навіщо Ви дурниці говорите? Ви жінка, Ви міністр освіти. У чому ваше ущемлення?» У лікарні більшість жінок, а не чоловіків, то ж ми не кричимо: давайте мужиків туди наженемо, бо ж там, бачите, 70 відсотків — медсестри, санітарки. Нерівність між чоловіками та жінками є вигадкою.

— Звісно. Прецедентів абсурду, влаштованого гендеристами, не бракує. Кілька років тому в Києві проходила конференція промислових профспілок із проблем так званої гендерної рівності. Представник металургів розповів, що, виконуючи урядовий наказ, вони зняли будь-які обмеження для жінок на високооплачувану роботу в гарячих цехах і на інших ділянках, де завжди працювали лише чоловіки. Проте за півроку жодна жінка не спокусилася таким шансом заробляти більше.



— При владі мають бути мудрі люди, а не зіпсутого мислення, котрі на посміховисько виставляють Україну. Природа жінки тисячоліттями не змінювалась, а хтось у 21-му столітті хоче перелаштувати її на кимось вигаданий лад. Такі спроби — проти законів природи. Вони свідчать про те, що якась невидима диявольська сила штовхає людей до великої прірви, можливо, останньої.

— В очах Бога всі люди є однаково ціннісними, але не можуть мати однакових функцій, враховуючи різні біологічні, психологічні й інші особливості. Ось як на цю тему висловилась у приватній бесіді зі мною професор, доктор філології зі Львова Олександра Сербенська: «Ми, жінки та чоловіки різні, але ми рівноцінні. Всі розмови про рівні права — від лукавого». Думка вченого вщент розбиває гнилу основу провідників гендерної рівності, які діють на руйнування християнських цінностей — основи життя та сім’ї в Україні.

— Зверніть увагу, що не в нинішньому уряді було започатковано ці процеси, крен пішов раніше. Чинне керівництво Кабінету Міністрів України підхопило згубну активність політичних сил, які були при владі, а нині проголошують себе орієнтованими на Євросоюз.

— Вже багато років поспіль українських держслужбовців і працівників бюджетних установ — військовослужбовців і правоохоронців, медиків і освітян — так звані експерти з «гендеру» насичують інформацією про боротьбу з дискримінацією за ознаками так званих гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації, про забезпечення гендерної рівності, про захист прав ЛГБТ, тощо. Такі заходи відбуваються під дахом університетів і інститутів, міністерств і державних адміністрацій. Вони підтримуються урядами інших країн і проголошуються як такі, що ведуть Україну до світових і європейських стандартів із прав людини. На останніх загальнонаціональних і місцевих виборах було запроваджено так звані гендерні квоти. Як на мене, це робиться з далеким прицілом, аби у перспективі відкрити шлях «ЛГБТ» до керма країною на всіх рівнях влади: від місцевого до найвищого.

— Сьогодні піднялася уся нечиста рать, схожа на ту, що вже обманювала, пропонуючи світле комуністичне майбутнє. Сотні мільйонів вірили в оману. Закінчилося трагічно: ГУЛАГами; голодоморами; невинно вбитими, страченими, замордованими, закатованими людьми…

— Чому ідеї комунізму, що виникли у Західній Європі, там коріння не пустили, проте цей дух знайшов гарний ґрунт на території Росії?

— Там люди Біблію знали, і тих дурних ідей не прийняли. Бідноту ж російську легко було ввести в оману гаслами: «Рабочім фабрікі, а крєстьянам — зємлю!». Гітлер пішов дорогою нацизму. Як на жирного черв’ячка, десятки мільйонів німців клюнули на ідею найкращої нації, пішли за фюрером і встелили власними трупами тисячі кілометрів. Комуністичні, нацистські, інші людиноненависницькі режими дурили народи та морили їх голодоморами. Дві світові війни, в які було втягнуто низку цивілізованих держав, забрали загалом понад 100 млн жертв вбитими та покаліченими, спричинили так багато руїн. Ці трагедії попереджають і волають: «Люди, схаменіться! Ви наближаєтесь до нової, тисячократно страшнішої війни!» Гряде третій «-ізм», який пощади не дасть нікому. Попередні «-ізми» хоча б дітей народжували, там принаймні потомство було, а в нового його нема. Фініш і крах. Хто би міг 30 років тому подумати, що у нас руйнуватимуться базові поняття, що якісь невідомі люди в Міністерстві освіти і науки за ґрантові кошти викидатимуть із книжок слова «мама», «тато», «сім’я».

Читайте також: Уроки, виклики та завдання для християн: відбулася онлайн-конференція

Фактично, проти християнських цінностей точиться явна, неоголошена, страшна війна. Це сигнал, що Господь відступає від нації та попускає її, мовляв, як хочете, так і розвивайтеся. Прагнете мати фюрерів, генеральних секретарів? Ідіть за ними! Наслідки пожинатимете ви самі…


     Молитовна варта: за родину, за святість нашого народу, 

     за охорону духовного світу дитини

— Заходи з пропаганди традиційного родинного життя, що проходять щороку в різних містах, зазвичай є велелюдними. Сімейна хода в столиці збирає до 10 тисяч учасників, хоча нікого спеціально туди не мобілізують. За пару тижнів опоненти проводять свої так звані марші рівності, які відомі під назвою «гей-паради». Впродовж року відбуваються й інші аналогічні провокації з боку пропагандистів сексуальних девіацій. Щоби духовно боронити українські вулиці та площі, ми влаштовуємо мирний Міжконфесійний марафон «Молитовна варта: за родину, за святість нашого народу, за охорону духовного світу дитини». На цю подію виходить значно менше люду. У настоятелів деяких церков і очільників мирянських спільнот знаходяться різні пояснення на кшталт: «Ми не йдемо, щоби не привертати увагу до гей-параду»; «Ви йдіть, а ми вдома чи в храмі молитимемося за вас»; «У моїй парафії збоченців нема, то і сенсу протестувати немає»…

— Ми готові. В будь-який момент 10 тисяч нашої молоді буде на Хрещатику. У нашому братстві 30 тисяч молоді, яка знає, за що та куди йде. Потрібен лише сигнал.

— Я молюся за те, щоби нашу міжконфесійну молитовну варту очолили єпископи всіх українських церков, як це було під час Революції Гідності. Ось тоді численна армія свідомих мирян долучилася би до нас. Разом ми здатні краще боронити християнські цінності, наших дітей, онуків і наші родини від руйнівної дії згубних ідеологій. Пане Михайле, Ви маєте авторитет у середовищі вірян, до Вас прислухаються. Чи можете дати рекомендації християнам у захисті України від гендеризму?

— Насамперед, усі священнослужителі мають усвідомити загрозу, що вже стукає в наші двері. На превеликий жаль, духовенство ставиться до таких викликів невиправдано спокійно, їх ці проблеми ніби не хвилюють, через що мені стає ніяково.

— Про що це свідчить?

— Церква втрачає свою якість. Христос казав: «Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не згодиться вона вже нінащо» (Мт.5:13).
Церква, яка втратила вплив на суспільство, — це вивітрена сіль. Незважаючи на високі храми, на хрести на грудях, на гарні одежі, вкриті золотом, сіль втратила силу. Суспільство гниє там, де нема солі. Тому християнам, духовенству та вірянам потрібно навернутися до Бога, взяти до рук Святе Письмо, з вірою в Ісуса Христа об’єднатися навколо вічних цінностей, які піднімали десятки країн зі злиднів до розквіту.

Автор: Олександр Кривенко,

римо-католик, журналіст, юрист, викривач корупції, фундатор і координатор духовно-просвітницької ініціативи «Захист християнських цінностей – основи життя та сім’ї в Україні» https://www.facebook.com/groups/ProtectingChristianValues/,

https://protectingchristianvalues.blogspot.com/

https://www.facebook.com/kryvenko.oleksandr

https://www.facebook.com/OleksandrKryvenkoUA,

https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko,

https://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5

м. Київ ,

+380 63 241 3681 ,

krivenkokorr@ukr.net

Першоджерело: 

Олександр Кривенко. «Гендер» є ідеологемою підступного наступу на сімейні цінності // УЦХВЄ. 04.01.2020 р.Б. 23:11 https://cutt.ly/zjsmzoT 

Блог-версія: Олександр Кривенко. «Гендер» є ідеологемою підступного наступу на сімейні цінності // Захист християнських цінностей – основи життя та сім’ї в Україні. 25.01.2020 р.Б. 01:00 https://cutt.ly/CjN4WSx (https://protectingchristianvalues.blogspot.com/2021/01/25-gi.html)

Інші перепублікації статті: 

Олександр Кривенко. // Захист християнських цінностей – основи життя та сім’ї в Україні. 05.01.2020 р.Б., https://cutt.ly/5jsWml7 (https://www.facebook.com/groups/ProtectingChristianValues/permalink/676125336413750/)

Ісус Христос сказав…

Офіційний сайт про Митрополита Андрея Шептицького

Ісус Христос сказав…

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2025/11/01-IsHrsSkz.html

01.11.2020 | Андрей Шептицький

1942 р., вересень-жовтень, Львів. Пастирське послання Митрополита Андрея Шептицького до духовенства

І[сус] Христос сказав: «Ніхто, хто положив руку на рало й оглядається взад, не є спосібний до царства Божого» (Лк. 9, 62). Але хто ж із нас, що працюємо для Церкви і тим самим вже мусимо належати до тих, що Христу говорять: «Піду за Тобою…», – віддається Його справі так виключно і безповоротно, що про себе може сказати, що від хвилі, як положив руку на рало, себто зачав душпастирську працю, ніколи не оглянувся взад? Чи кожна невірність, кожний гріх не є таким поглядом взад?

Той, котрому Христос сказав те страшне слово, просив лише дозволу попрощатись із тими, що є дома, і, певно, не думав тим способом переступити яку-небудь заповідь. Чи і в нашому житті не є можливе таке саме положення? Чи не раз, може, і я оглядався взад, навіть не думаючи про щось забороненого?

Думка про те слово Христа мусить непокоїти душу кожного душпастиря і змушувати його до безнастанної праці. Бо що ж страшнішого для душпастиря, як статися чи бути неспосібним до царства Божого?

Читати також:  Про відправлювання Служби Божої

Нашу душу мусять безнастанно упокорювати й інші вискази Євангелія: «Ліпше йому, коли би млинський камінь завішено на його шию і вкинено в море, як щоби соблазнив одного з сих малих» (Лк. 17, 2). Хто ж за себе може бути спокійний, що ніколи не соблазнив ні одного з тих малих? Те несвідоме і тихе нещастя, яке в суті речі гірше, ніж потонення в морі, не може, відай, усунути само оскарження в сповіді, хіба що покаяння саме є таким нещастям, гіршим, ніж тамте. Чи соблазнити хоч одного з малих, себто простих і покірних, не буде виразним огляненням взад? Чи тим нещастям не є той стан, в якому людина перед Богом не спосібна до царства Божого?

А коли подумаємо, що можна соблазнити і поступованням, що не є гріхом (н[а]пр[иклад], їсти м’ясо в пісний день з диспензою перед людьми, що про диспензу не знають), то слова Христа про соблазнь мусять задавати душі правдиву рану, як, зрештою, кожне горе, висказане Ним, що прийде судити живих і мертвих: «Горе тому, через кого приходить соблазнь» (Лк. 17, 1). «Не кожний, хто каже Мені: «Господи, Господи», – увійде у царство небесне, але той, що творить волю Мого Вітця, що на небесах. Многі скажуть Мені в той день: «Господи, Господи, чи ми не Твоїм нем пророкували?», – себто проповідали, а проповідали так могутньо, що «Твоїм іменем бісів виганяли і Твоїм іменем многі чуда творили?» І тоді заявлю їм: відійдіть від Мене ви, що чините беззаконня» (Мт. 7, 21-23), – і «вузькі є ворота й тісна дорога, що веде до життя, і мало є таких, що її знаходять» (Мт. 7, 14), – хоч, може, й шукають.

Читати також:  Про небезпеку занедбання потрібної праці

О скільки ж гірше положення тих, що не шукають! І нерозумні дівиці шукали і просили дозволу увійти. Вони навіть заздалегідь дбали про те, щоби не лишитися без оливи до світильників: про ту оливу просили, ішли купувати, а відтак благали: «Господи, Господи, відчини нам», – а у відповідь почули: «Істинно кажу вам: не знаю вас» (Мт. 25, 12)2 .

Мусять бути в христ[иянському] житті наслідки поступування, що їх ніяким покаянням не можна усунути, коли св[ятий] Ап[остол] Павло дає християнам приклад Ісава, що «за одну страву продав своє первородство», і додає те, в чім приклад Ісава мав здержувати християн від гріхів, і каже: «Бо знаєте, що й відтак, коли хотів одідичити благословення, був відкинений, бо не знайшов місця покаяння, хоч шукав його зі сльозами» (Євр. 12, 17).

†Андрей Митрополит

Мітки: 1942 рік вересень пастирське послання

Джерело

Стратегія національної безпеки України

Указ Президента України

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України"

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2020/09/16.html

Відповідно до статті 107 Конституції України постановляю:

1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України" (додається).

2. Затвердити Стратегію національної безпеки України (додається).

3. Визнати такою, що втратила чинність, статтю 2 Указу Президента України від 26 травня 2015 року № 287 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року "Про Стратегію національної безпеки України".

4. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ

14 вересня 2020 року

№ 392/2020

ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020



Стратегія національної безпеки України



Безпека людини - безпека країни

I. Пріоритети національних інтересів України та забезпечення національної безпеки, цілі та основні напрями державної політики у сфері національної безпеки

1. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека - найвища соціальна цінність в Україні. Реалізація цієї норми Конституції України - головна ціль державної політики національної безпеки.

2. Ми творимо Україну вільною, заможною, безпечною державою, де панує право, де держава захищає громадян і суспільство, де кожен може реалізувати свої таланти і здібності, де люди дихають чистим повітрям, п’ють чисту воду та з якою пов’яжуть долю наші діти й онуки.

3. Україна прагне миру. Мир - запорука розвитку України. Встановлення миру, відновлення суверенітету і територіальної цілісності України у межах її міжнародно визнаного державного кордону - найвищий пріоритет держави.

4. Стратегія національної безпеки України (далі - Стратегія) ґрунтується на таких основних засадах:

стримування - розвиток оборонних і безпекових спроможностей для унеможливлення збройної агресії проти України;

стійкість - здатність суспільства та держави швидко адаптуватися до змін безпекового середовища й підтримувати стале функціонування, зокрема шляхом мінімізації зовнішніх і внутрішніх уразливостей;

взаємодія - розвиток стратегічних відносин із ключовими іноземними партнерами, насамперед з Європейським Союзом і НАТО та їх державами-членами, Сполученими Штатами Америки, прагматичне співробітництво з іншими державами та міжнародними організаціями на основі національних інтересів України.

5. Ураховуючи фундаментальні національні інтереси, визначені Конституцією України і Законом України "Про національну безпеку України", пріоритетами національних інтересів України та забезпечення національної безпеки є:

відстоювання незалежності і державного суверенітету;

відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України;

суспільний розвиток, насамперед розвиток людського капіталу;

захист прав, свобод і законних інтересів громадян України;

європейська і євроатлантична інтеграція.

6. Реалізація цих пріоритетів забезпечуватиметься за такими напрямами:

відновлення миру, територіальної цілісності та державного суверенітету на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях України на основі міжнародного права;

здійснення міжнародно-правових, політико-дипломатичних, безпекових, гуманітарних та економічних заходів, спрямованих на припинення Російською Федерацією незаконної окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь;

продовження реалізації заходів з оборони та стримування, активного використання переговорних форматів та консолідації міжнародного тиску на Російську Федерацію як гарантії недопущення ескалації конфлікту з боку Росії, зменшення напруги та припинення Російською Федерацією збройної агресії;

використання всіх наявних механізмів ООН, Ради Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організацій для консолідації міжнародної підтримки України у протидії російській агресії, відновленні територіальної цілісності та державного суверенітету України;

розвиток відносин зі Сполученими Штатами Америки, Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії, Канадою, Федеративною Республікою Німеччина, Французькою Республікою, сусідніми та іншими державами, а також із міжнародними організаціями для забезпечення міжнародної безпеки та протидії спільним викликам і загрозам, мінімізації їх впливу на Україну;

повна імплементація Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та модернізація її параметрів там, де необхідно, за результатами всебічного огляду досягнення цілей Угоди відповідно до статті 481, з метою набуття повноправного членства України у Європейському Союзі;

розвиток особливого партнерства з Організацією Північноатлантичного договору з метою набуття повноправного членства України в НАТО;

посилення спроможностей Збройних Сил України, інших органів сектору безпеки і оборони;

сталий розвиток національної економіки та її інтеграція в європейський економічний простір;

розвиток людського капіталу України, зокрема через модернізацію освіти і науки, охорони здоров’я, культури, соціального захисту;

захист особи, суспільства та держави від правопорушень, зокрема корупційних, забезпечення відновлення порушених прав, відшкодування заподіяної шкоди;

забезпечення екологічної безпеки, створення безпечних умов життєдіяльності людини, зокрема на територіях, що постраждали внаслідок бойових дій, розбудова ефективної системи цивільного захисту;

посилення спроможностей національної системи кібербезпеки для ефективної протидії кіберзагрозам у сучасному безпековому середовищі;

розвиток державно-приватного партнерства.

II. Поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов

7. Дедалі більше людей відчувають наслідки зміни клімату та зростання техногенного навантаження на навколишнє природне середовище. Збільшуються кількість та масштаби надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. Виснажується екосфера, зростає споживання невідновлюваних ресурсів. Руйнуються екосистеми і біоценози. Посилюється негативний вплив біологічних факторів на населення, зростає ймовірність виникнення загроз біологічного походження. Високою є загроза виникнення і поширення як уже відомих, так і нових інфекційних хвороб.

8. Зростає нерівність, зберігаються інші фундаментальні дисбаланси світового розвитку. Не вдається сформувати ефективні інструменти глобального управління.

9. Стрімкі технологічні зміни, насамперед в енергетиці та біотехнологіях, розробки у сфері штучного інтелекту тощо докорінно трансформують економіку і суспільство в цілому. Стрімко зростає роль інформаційних технологій у всіх сферах суспільного життя. Розробляються системи озброєнь на основі нових фізичних принципів, із використанням квантових, інформаційних, космічних, гіперзвукових, біотехнологій, а також технологій у сфері штучного інтелекту, створення нових матеріалів, робототехніки та автономних безпілотних апаратів.

10. Сучасна модель глобалізації уможливила поширення міжнародного тероризму та міжнародної злочинності, зокрема у кіберпросторі, наркоторгівлі, торгівлі людьми, релігійного та ідеологічного фундаменталізму та екстремізму, підживлюваного з-за кордону сепаратизму, нелегальної міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, розповсюдження зброї масового ураження тощо.

11. Поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) виявило критичні проблеми в інформаційній сфері, системах охорони здоров’я та соціального захисту, спричинило зростання безробіття, руйнує усталений спосіб життя, загрожує продовольчому забезпеченню, перешкоджає вільному руху капіталу, товарів та робочої сили, завдає шкоди сфері послуг та, зрештою, підвищує протестні настрої у суспільствах і конфліктність у міжнародних відносинах.

12. Заходи, спрямовані на протидію поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), на тлі фундаментальних диспропорцій світового розвитку призвели до нової глобальної фінансово-економічної кризи, яка, за оцінками ООН, може стати найглибшою з часів "Великої депресії" 1929 - 1933 років. Створена після Другої світової війни система міжнародної безпеки вже не спроможна ефективно відповідати на виклики сучасності.

13. Обриси та тренди формування нової моделі цивілізаційного розвитку наразі не окреслені. Трансформуються міждержавні об’єднання та міжнародні організації, посилюються протекціонізм та тенденції до регіоналізму. Ситуація у світі та перспективи її розвитку характеризуються високим ступенем невизначеності і непередбачуваності.

14. Загострюються змагання між Сполученими Штатами Америки і Китайською Народною Республікою за світове лідерство. Посилюється міжнародна конкуренція із застосуванням усіх інструментів національної сили - політико-дипломатичних, воєнних, економічних, інформаційно-психологічних, кіберзасобів. Її наслідки проявляються у Східній Європі, на Близькому Сході і у Північній Африці, Південно-Східній Азії, Арктиці, в інших регіонах.

15. Зростають виклики трансатлантичній та європейській єдності, що може спричинити ескалацію наявних і виникнення нових конфліктів. Ситуацією намагається скористатися Російська Федерація, яка продовжує збройну агресію проти України.

16. Росія використовує Чорноморсько-Каспійський регіон, окупований Крим як "міст" на Балкани, у Середземномор’я, на Близький Схід і у Північну Африку. Для зміцнення позицій у Європі Російська Федерація застосовує енергетичну та інформаційну "зброю", намагається впливати на внутрішньополітичну ситуацію у європейських державах, підживлює тривалі конфлікти, збільшує військову присутність у Східній Європі.

17. Для відновлення свого впливу в Україні Російська Федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби. Посилюються угруповання збройних сил Російської Федерації та його наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення. Зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Зберігається загроза з боку Російської Федерації вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці.

18. Російська окупаційна адміністрація та збройні формування Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, в окремих районах Донецької та Луганської областей України грубо порушують права й свободи людини і громадянина, їх діяльність загрожує безпеці України, інших держав Балто-Чорноморського регіону.

19. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед Російської Федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу.

20. Деструктивна пропаганда як ззовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Відсутність цілісної інформаційної політики держави, слабкість системи стратегічних комунікацій ускладнюють нейтралізацію цієї загрози.

21. Сучасні темпи переозброєння Збройних Сил України, інших складових сил оборони на новітні (модернізовані) зразки не забезпечують потреби у заміні основних видів озброєння та військової техніки радянського виробництва, які у найближчій перспективі вичерпають свій ресурс. Зростальний дефіцит фінансових ресурсів ускладнює виділення коштів для забезпечення виробництва та закупівлі у необхідних обсягах сучасних зразків озброєння та військової техніки, що разом із дисбалансом воєнних потенціалів України та Російської Федерації обумовлює необхідність розробки нової стратегії воєнної безпеки.

22. Джерелом загроз незалежності України, її суверенітету і демократії залишається недостатня ефективність державних органів, що ускладнює вироблення і реалізацію ефективної політики.

23. Низький рівень добробуту породжує зневіру і невпевненість у майбутньому, провокує насильство, що гальмує розвиток та консервує відсталість. Особливо небезпечним є укорінення радикальних суспільних настроїв і середовищ, які є основою для політичного насильства й сепаратизму, діяльності незаконних збройних формувань, поширення тероризму. Злочинність загрожує правам і свободам, законним інтересам людей, суспільства та держави.

24. Непослідовність та незавершеність реформ і корупція перешкоджають виведенню української економіки з депресивного стану, унеможливлюють її стале і динамічне зростання, підвищують уразливість до загроз, підживлюють кримінальне середовище.

25. Недостатній захист права власності, повільний розвиток ринкових відносин у ключових сферах, у тому числі в користуванні землею і надрами, значна роль державного сектору в економіці, недосконалість та фрагментарність законодавства стримують економічне зростання, залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

26. Недостатній рівень конкуренції та панування монополій, зокрема в енергетичній сфері та інфраструктурі, низька енергоефективність зменшують конкурентоспроможність України, загрожують добробуту її громадян.

27. Посилюються загрози для критичної інфраструктури, пов’язані з погіршенням її технічного стану, відсутністю інвестицій в її оновлення та розвиток, несанкціонованим втручанням у її функціонування, зокрема фізичного і кіберхарактеру, триваючими бойовими діями, а також тимчасовою окупацією частини території України.

28. Погіршуються середовище життєдіяльності, якість повітря, питної води, продуктів харчування, що впливає на життя та здоров’я людей.

Триває нераціональне використання природних ресурсів, деградація лісів, водних басейнів, сільськогосподарських угідь. Неефективною є система поводження з побутовими і промисловими відходами. Можливості адаптації економіки, систем життєзабезпечення та цивільного захисту до зміни клімату є недостатніми. Зберігається негативний вплив триваючих бойових дій на територіях окремих районів Донецької і Луганської областей та наслідків Чорнобильської катастрофи на екологію і здоров’я людей.

29. Дедалі загрозливішою стає демографічна ситуація. Скорочення народжуваності, високий рівень смертності, зокрема дитячої, проблеми репродуктивного здоров’я населення, системні проблеми у сфері охорони здоров’я, еміграція, насамперед фахівців і молоді, підривають національну стійкість, людський, економічний і воєнний потенціал, загрожують майбутньому України.

Поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) засвідчило системні проблеми у сфері охорони здоров’я, біобезпеки та соціального захисту, недостатню готовність до дій у надзвичайних ситуаціях.

30. Зростає кількість порушень міграційного законодавства України іноземцями та особами без громадянства, зокрема вихідцями з держав міграційного ризику, а також залучення цих осіб до протиправної діяльності.

31. Погіршення соціально-економічного становища може спричинити посилення еміграції, що призведе до посилення "відтоку" з України досвідчених кваліфікованих спеціалістів та молодих талановитих кадрів.

III. Основні напрями зовнішньополітичної та внутрішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки

32. Зовнішньополітична діяльність держави спрямована передусім на забезпечення незалежності і державного суверенітету, відновлення територіальної цілісності України.

33. Україна, прагнучи зміцнити заснований на демократичних нормах і цінностях міжнародний порядок, бере активну участь у протидії тероризму, розповсюдженню зброї масового ураження, міжнародній злочинності, наркоторгівлі, торгівлі людьми, політичному та релігійному екстремізму, нелегальній міграції, кіберзагрозам, негативним наслідкам зміни клімату, а також у попередженні та подоланні наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

34. Набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору - стратегічний курс держави.

Для реалізації цього курсу має бути забезпечено повну імплементацію та подальшу адаптацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, інтеграцію національної економіки до європейського економічного простору, досягнення Україною відповідності Копенгагенським критеріям членства в ЄС.

Для зміцнення особливого партнерства з НАТО та набуття повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору Україна планує:

досягти у максимально стислі строки достатньої взаємосумісності Збройних Сил України та інших складових сектору безпеки і оборони з відповідними структурами держав Альянсу;

суттєво активізувати реформи, які необхідно впровадити з метою досягнення відповідності критеріям членства в НАТО у рамках імплементації річних національних програм під егідою Комісії Україна - НАТО;

отримати запрошення та приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО.

35. Всебічне співробітництво зі Сполученими Штатами Америки, Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії, Канадою, Федеративною Республікою Німеччина, Французькою Республікою має для України пріоритетний стратегічний характер та спрямовується на зміцнення гарантій незалежності й суверенітету, сприяння демократичному поступу та розвитку України.

36. З метою захисту власних національних інтересів та зміцнення регіональної безпеки Україна розвиватиме:

стратегічне партнерство з Азербайджанською Республікою, Грузією, Литовською Республікою, Республікою Польща, Турецькою Республікою;

партнерські відносини з іншими державами Балтії та державами Північної Європи, а також тісні добросусідські відносини з державами Центральної та Південно-Східної Європи;

прагматичні відносини з Республікою Білорусь та Республікою Молдова;

практичну взаємодію з державами - членами НАТО у гарантуванні безпеки у Чорноморському басейні.

37. Україна розвиватиме взаємовигідне економічне співробітництво з провідними державами Азії, Близького Сходу, Африки та Південної Америки.

38. Україна вживатиме заходів з метою вдосконалення санкційної політики для збільшення ефективності впливу на об’єкт застосування санкцій і мінімізації шкоди для своїх національних інтересів.

39. Російська Федерація як держава-агресор - джерело довгострокових системних загроз національній безпеці України. Це обумовлює необхідність запровадження моделі відносин України з Російською Федерацією, яка має забезпечити припинення агресії та відновлення територіальної цілісності України у межах її міжнародно визнаного державного кордону на основі міжнародного права.

40. Україна вживатиме заходів для запобігання ескалації конфлікту з Російською Федерацією, насамперед шляхом збільшення її потенційної ціни до неприйнятного для Російської Федерації рівня. Пріоритетними напрямами є посилення оборонних і безпекових спроможностей, зміцнення міжнародної підтримки України та ефективне використання міжнародної допомоги, а також збереження консолідованого міжнародного політичного, економічного та правового тиску на агресора.

41. Для забезпечення своїх національних інтересів, зокрема припинення російської агресії, повного відновлення територіальної цілісності, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України і суб’єктів господарювання, Україна вестиме переговори з Російською Федерацією за посередництва партнерів з числа держав - членів ЄС та НАТО, а також ОБСЄ.

42. Україна захищатиме права, свободи і законні інтереси своїх громадян на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, реалізовуватиме ініціативи щодо реінтеграції цих територій, соціального захисту та підтримки населення, яке проживає на зазначених територіях, а також захисту прав і свобод осіб, що належать до кримськотатарського народу, караїмів і кримчаків, утримуватиме зазначені питання на міжнародному порядку денному.

43. Україна продовжить позовну роботу у міжнародних судових інстанціях із притягнення Російської Федерації до міжнародно-правової відповідальності.

44. Основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.

45. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку Російської Федерації та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти. Пріоритетними завданнями правоохоронних, спеціальних, розвідувальних та інших державних органів відповідно до їх компетенції є:

активна та ефективна протидія розвідувально-підривній діяльності, спеціальним інформаційним операціям та кібератакам, російській та іншій підривній пропаганді;

запобігання, виявлення та припинення проявів сепаратизму, тероризму, екстремізму, припинення діяльності незаконних збройних формувань, політично мотивованого насильства та інших зазіхань на конституційний лад;

отримання повної і достовірної упереджувальної інформації про ситуацію в Україні та світі, протидія зовнішнім загрозам національній безпеці України, сприяння реалізації національних інтересів України.

46. Громадянин має відчувати себе у безпеці. Україна рішуче налаштована на утвердження конституційного принципу верховенства права, рівності усіх перед законом. З метою реалізації конституційних принципів індивідуальної юридичної відповідальності та невідворотності покарання держава буде:

рішуче протидіяти спробам розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності, образи почуттів громадян через їхні релігійні переконання, а також обмеженням прав або встановленню привілеїв за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, стану здоров’я, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

рішуче протистояти гуманітарній агресії, розвивати українську культуру як основу консолідації української нації та зміцнення її ідентичності;

забезпечувати реалізацію правоохоронними органами завдань кримінального провадження, зокрема, пов’язаних із розслідуванням кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території України, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях;

утверджувати принцип нульової толерантності до корупції, забезпечувати ефективну діяльність органів, які запобігають корупції та протидіють корупційним правопорушенням;

забезпечувати прозорість, підзвітність державних органів, доброчесність посадових (службових) осіб, ефективний доступ до правосуддя, вдосконалювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, судовий розгляд кримінальних проваджень та виконання призначених судами покарань;

підвищувати ефективність державної політики у сферах захисту державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, а також міграції.

47. Україна запровадить національну систему стійкості для забезпечення високого рівня готовності суспільства і держави до реагування на широкий спектр загроз, що передбачатиме:

оцінку ризиків, своєчасну ідентифікацію загроз і визначення вразливостей;

ефективне стратегічне планування і кризовий менеджмент, зокрема впровадження універсальних протоколів реагування на кризові ситуації та відновлення з урахуванням рекомендацій НАТО;

дієву координацію та чітку взаємодію органів сектору безпеки і оборони, інших державних органів, територіальних громад, бізнесу, громадянського суспільства і населення у запобіганні й реагуванні на загрози та подоланні наслідків надзвичайних ситуацій;

поширення необхідних знань і навичок у цій сфері;

налагодження та підтримання надійних каналів комунікації державних органів із населенням на всій території України.

48. Держава створить ефективну систему безпеки та стійкості критичної інфраструктури, засновану на чіткому розподілі відповідальності її суб’єктів та державно-приватному партнерстві.

49. Україна розвиватиме інклюзивний політичний діалог через:

створення системи стратегічних комунікацій;

публічне обговорення актуальних проблем суспільного розвитку, підвищення рівня медіакультури суспільства, гарантування безпеки журналістів під час виконання професійних обов’язків;

розвиток конкуренції у сфері надання інформаційних послуг населенню.

50. Держава повинна виконувати лише необхідні функції, насамперед безпекову, зовнішньополітичну, соціальну, регуляторну. Правоохоронні, податкові та митні органи захищатимуть права, свободи та законні інтереси громадян, зокрема щодо ведення бізнесу. Україна має завершити процес децентралізації і сформувати спроможні об’єднані територіальні громади.

51. Україна здійснить цифрову трансформацію, забезпечить надання адміністративних послуг через безпечне "єдине вікно" з використанням сучасних інформаційних технологій, поширюватиме цифрову грамотність.

52. Основне завдання розвитку системи кібербезпеки - гарантування кіберстійкості та кібербезпеки національної інформаційної інфраструктури, зокрема в умовах цифрової трансформації.

53. Для гарантування достатку й безпеки громадян потрібні ресурси, які при залученні та ефективному використанні зовнішніх джерел можуть забезпечити стале і динамічне економічне зростання. Для цього необхідно:

розвивати ринкову конкуренцію, забезпечити демонополізацію економіки та детінізацію господарських відносин;

захистити права власності;

забезпечити дерегуляцію та не допускати тиску на бізнес;

створити конкурентні умови для залучення інвестицій, зокрема іноземних;

забезпечити стале функціонування фінансової системи, послідовність грошово-кредитної політики та підвищення рівня довіри до національних фінансових інститутів;

удосконалити законодавство про організацію судової влади та забезпечити справедливе правосуддя;

створити сприятливі, зокрема фінансові умови, для розвитку науки, забезпечити розбудову науково-дослідницької інфраструктури, а також ефективну взаємодію вчених із державним і приватним сектором, стимулювати інновації та запроваджувати новітні технології, зокрема у сферах безпеки та оборони, охорони здоров’я, промисловості, енергетиці, машинобудуванні, сільському господарстві, будівництві та інфраструктурі, спорті, в інформаційній та телекомунікаційній сферах;

сприяти розвитку авіаційної та космічної галузей як таких, що мають значний потенціал і можливості для виробництва високотехнологічної продукції цивільного та оборонного призначення;

визначити та впровадити надійний механізм контролю за використанням нових технологій для гарантування безпеки людини і довкілля;

реформувати земельні відносини, передбачивши впровадження обігу земель сільськогосподарського призначення, здійснення заходів з упорядкування обліку земельних ресурсів, забезпечити екологічно орієнтований розвиток агропромислового комплексу та продовольчу безпеку;

модернізувати транспортну інфраструктуру - дороги, залізниці, трубопроводи, аеропорти, морські і річкові порти тощо, у тому числі через механізми державно-приватного партнерства, провести прозору приватизацію з метою залучення внутрішніх та іноземних інвестицій в модернізацію і розвиток підприємства, сприяти зростанню продуктивності праці в економіці.

54. Економічний розвиток і безпека неможливі без стійкого розвитку енергетики. Для цього маємо:

сприяти розширенню енергетичного потенціалу України та ефективності його використання;

інтегрувати енергетичні ринки України до енергоринку ЄС, зокрема інтегрувати Об’єднану енергосистему України до Європейського об’єднання операторів системи передачі електроенергії (ENTSO-E) та Газотранспортну систему України до Європейської мережі операторів газотранспортної системи (ENTSO-G), зберегти та розширити транзитний потенціал України, протидіяти реалізації проектів, що негативно впливають на енергетичну безпеку держави;

диверсифікувати джерела і маршрути постачання енергетичних ресурсів;

підвищити енергоефективність, упровадити суцільний облік виробництва, передачі та використання енергетичних ресурсів, упровадити загальнодержавний енергетичний баланс, забезпечити подальший розвиток паливно-енергетичного сектору на умовах сталого розвитку та екологічної безпеки, з урахуванням новітніх технологій виробництва енергії з відновлюваних джерел та її зберігання.

55. Україна - морська і річкова держава. Для реалізації її потенціалу будемо захищати свободу судноплавства, сприяти ефективному використанню ресурсів Чорного та Азовського морів, річок Дніпро і Дунай, розвивати торговельний флот і Військово-Морські Сили Збройних Сил України.

56. Екологічна безпека, зокрема безпека середовища життєдіяльності людини, - один із найвищих пріоритетів. Маємо створити умови для підтримання екологічної рівноваги на території України, модернізації комунальної інфраструктури, посилити охорону навколишнього природного середовища, упровадити новітні системи поводження з відходами і скоротити промислові викиди, забезпечити ефективне використання природних ресурсів, захищати ліси і водойми, розвивати заповідний фонд, запобігати виникненню негативних наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та усувати їх.

57. Людський капітал - запорука майбутнього України. Для його розвитку необхідно:

створювати робочі місця в Україні;

модернізувати систему дошкільної та повної загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, привести освітні стандарти до потреб суспільного розвитку та до найкращих світових зразків;

створити умови, необхідні для культурного розвитку та збагачення громадян України, популяризації українського та світового мистецтва, музики, літератури;

створити умови, зокрема інфраструктурні, для популяризації серед громадян масового спорту з метою покращення їх здоров’я та фізичного розвитку;

забезпечити рівні можливості жінок і чоловіків для реалізації та розвитку їх здібностей та потенціалу, а також сприяти безбар’єрності у різних аспектах життя людини;

забезпечити зростання добробуту населення та надання адресної соціальної допомоги, зокрема багатодітним сім’ям і малозабезпеченим громадянам;

створити економічні та соціальні умови для підвищення рівня народжуваності та зниження рівня смертності шляхом впровадження ефективних соціальних механізмів підтримки дитини і сім’ї, розвитку сімейних форм виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримки послуг раннього розвитку дитини, материнства;

забезпечити право людини на охорону здоров’я, зокрема популяризацію здорового способу життя, попередження захворювань, раннє діагностування, якісне комплексне лікування, реабілітацію з перших днів захворювання, паліативні послуги, розвиток трансплантації, належне медикаментозне забезпечення, впровадити стандарти доступних і якісних медичних послуг, сформувати ефективну систему біобезпеки і біологічного захисту;

удосконалити систему контролю якості, ефективності та безпеки лікарських засобів;

забезпечити особам з інвалідністю повну інклюзію у суспільство, рівність прав і можливостей на доступ до сервісів і послуг, роботи, відпочинку та активного соціального життя.

IV. Напрями та завдання реформування й розвитку сектору безпеки і оборони

58. Для розвитку потенціалу стримування Україна прискорить оборонну та безпекову реформи за нормами, принципами і стандартами НАТО. Документи планування у сферах національної безпеки і оборони, які будуть підготовлені за результатами комплексного огляду сектору безпеки і оборони, секторальних та інших оглядів, матимуть практичний і конкретний зміст.

59. Солдат, сержант та офіцер, працівники органів сектору безпеки і оборони та ветерани перебуватимуть у центрі уваги держави. Збройні Сили України та інші органи сектору безпеки і оборони стануть школою лідерства. Не допускатимуться зазіхання на громадянські права військовослужбовців та випадки дискримінації, зокрема за гендерною ознакою.

60. Україна зміцнить бойовий потенціал Збройних Сил України, інших органів сил оборони шляхом:

зростання рівня боєготовності та боєздатності;

підвищення якості та інтенсивності підготовки військ (сил);

трансформації професійної культури на основі доктринальних підходів і принципів командування й контролю, підготовки, освіти НАТО;

удосконалення та розвитку на основі сучасних технологій систем управління, телекомунікацій, розвідки, логістики;

професіоналізації військової служби, розвитку територіальної оборони і служби в резерві;

модернізації системи мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також допризовної підготовки та військово-патріотичного виховання молоді;

поліпшення правових, матеріальних, психологічних та соціальних умов служби;

оснащення новими, зокрема високотехнологічними, зразками озброєння і військової техніки;

посилення взаємодії усіх органів сектору безпеки і оборони для виконання спільних завдань;

ефективного впровадження державної політики забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.

61. Оборонно-промисловий комплекс забезпечуватиме потреби Збройних Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони України в озброєнні та військовій техніці, інвестуватиме у розвиток технологій, виробничих потужностей, людських ресурсів, залучатиме інвестиції, братиме участь у спільних міжнародних проектах, реалізуватиме потенціал державно-приватного партнерства, виступатиме у такий спосіб драйвером економічного зростання.

62. Держава сприятиме зміцненню експортного потенціалу оборонно-промислового комплексу, активізуватиме військово-технічне співробітництво з іноземними партнерами з метою залучення сучасних технологій в оборонну та суміжні галузі економіки, а також створенню спільних підприємств та нових робочих місць.

63. Для системного захисту України від загроз національній безпеці необхідним є розвиток сектору безпеки і оборони. Для цього Україна:

зміцнить демократичний цивільний контроль за сектором безпеки і оборони України як запоруку законності та ефективності діяльності його складових, підвищить ефективність управління, зміцнить нагляд і посилить відповідальність посадових і службових осіб органів сектору безпеки і оборони;

перегляне й забезпечить виконання законодавства у сфері національної безпеки і оборони, зокрема уточнить та імплементує норми Закону України "Про національну безпеку України";

створить систему ефективного управління та координації діяльності органів сектору безпеки і оборони, удосконалить її архітектуру;

оптимізує структуру, функції і чисельність Служби безпеки України як спеціально уповноваженого державного органу у сферах контррозвідувальної діяльності та охорони державної таємниці, головного органу у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю, що дасть змогу попереджати, своєчасно виявляти зовнішні та внутрішні загрози безпеці України і запобігати їм, припиняти розвідувальні, терористичні та інші протиправні посягання спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усувати умови, що їм сприяють, та причини їх виникнення;

створить ефективне розвідувальне співтовариство, посиливши його роль у реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони, зміцнить систему координації та контролю діяльності розвідувальних органів, розвиватиме розвідувальні спроможності;

завершить створення національної системи кібербезпеки, сформує сучасні спроможності суб’єктів забезпечення кібербезпеки і кібероборони та зміцнить систему їх координації;

удосконалить державну охорону органів державної влади і визначених законом посадових осіб;

забезпечить системність реформування Національної поліції України, посилить кримінальну поліцію та органи досудового розслідування, зокрема у сфері боротьби з організованою і транснаціональною злочинністю;

забезпечить розвиток Національної гвардії України з урахуванням досвіду держав - членів ЄС, посилить її інституційну спроможність виконання завдань за призначенням;

організує розбудову та використання комплексних систем відеоспостереження з аналітичною складовою в інтересах громадської безпеки;

забезпечить розвиток та удосконалення загальнодержавної системи захисту державного кордону, зокрема імплементацію європейських стандартів прикордонної безпеки, скоординовану діяльність державних органів України та військових формувань для системного розвитку інтегрованого управління кордонами;

оптимізує державну систему цивільного захисту шляхом удосконалення її структури та системи управління (координації), удосконалить реагування на загрози, пов’язані з надзвичайними ситуаціями будь-якого характеру, уточнить завдання на мирний час та в особливий період;

автоматизує процеси надання адміністративних послуг іноземцям та особам без громадянства, посилить міграційний контроль на державному кордоні і всередині держави для забезпечення дотримання іноземцями та особами без громадянства законодавства України.

V. Ресурси, необхідні для реалізації Стратегії

64. Для ефективного використання коштів платників податків у Державному бюджеті України будуть передбачатися видатки для сектору безпеки і оборони, які розглядатимуться Радою національної безпеки і оборони України в порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

65. Україна забезпечить посилення фінансової стійкості, ефективне використання бюджетних коштів, міжнародної допомоги, а також коштів з інших джерел, не заборонених законодавством, які залучатимуться для гарантування національної безпеки України, шляхом підвищення прозорості та впровадження сучасного фінансового менеджменту.

Заключні положення

66. Стратегія є основою для розроблення таких документів щодо планування у сферах національної безпеки і оборони, які визначатимуть шляхи та інструменти її реалізації:

Стратегія людського розвитку;

Стратегія воєнної безпеки України;

Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України;

Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України;

Стратегія економічної безпеки;

Стратегія енергетичної безпеки;

Стратегія екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату;

Стратегія біобезпеки та біологічного захисту;

Стратегія інформаційної безпеки;

Стратегія кібербезпеки України;

Стратегія зовнішньополітичної діяльності;

Стратегія забезпечення державної безпеки;

Стратегія інтегрованого управління кордонами;

Стратегія продовольчої безпеки;

Національна розвідувальна програма.

67. Рада національної безпеки і оборони України та Кабінет Міністрів України координують і контролюють виконання Стратегії у межах повноважень, визначених Конституцією і законами України.

68. Національний інститут стратегічних досліджень:

здійснює науково-методичне забезпечення комплексного огляду сектору безпеки і оборони, підготовки проектів документів планування у сферах національної безпеки і оборони;

готує щорічні доповіді про стан національної безпеки України на основі аналізу виконання Стратегії.

69. Кабінет Міністрів України керується Стратегією у здійсненні заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

70. Громадянське суспільство здійснює громадський контроль за діяльністю органів державної влади щодо реалізації Стратегії.

Керівник Офісу Президента України А.ЄРМАК

Урядовий кур’єр від 16.09.2020 р. – № 179. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020#n12

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України». Указ Президента України від 14.09.2020 р. № 392/2020 // Урядовий кур’єр від 16.09.2020 р. – № 179. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020#n12

Псалом 3: Довіра до Бога у нещасті

 Псалом 3

Джерело: 

https://youtu.be/gDQUjihMoC0?si=wpnHxuousjdqorU5

КЛБІ 2019 - лекція Марґеріт Лена (2)

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2020/03/220024.html

Молитва під час пошесті згубної (епідемії)

17 Березня 2020

Молитва під час пошесті згубної (епідемії)

Господи, Боже наш, багатий милосердям і милістю, що Своїм мудрим Провидінням керуєш нашим життям, вислухай нашу молитву, прийми покаяння за гріхи наші, припини пошесть згубну, яка спіткала нас, як Ти і раніше припиняв згубні пошесті серед людей.

Милосердний Спасителю, захисти здоров’я тих, хто на Тебе уповає. Лікарю душ і тіл наших, дай одужання тим, що хворіють, і підведи їх з ложа недуги та страждань. Благослови, Господи, укріпи і захисти Своєю благодаттю усіх тих, хто з благодійністю і жертовністю піклується про хворих вдома чи в лікарнях. Визволи людей в нашому місті (селі, монастирі), в нашій країні і по всьому світу від пошесті згубної, від хвороб і страждань та навчи нас цінувати життя і здоров’я як Твої дари. Дай нам, Боже, Твій мир і наповни наші серця непохитною вірою в Твій захист, надією на Твою підтримку і любов’ю до Тебе і наших ближніх.

Твоє бо є щоб милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь. 

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2020/03/17-mpz.html 

Джерело: https://www.pomisna.info/uk/document-post/molytva-pid-chas-poshesti-zgubnoyi-epidemiyi/

Стратегія національно-патріотичного виховання

Указ Президента України

Про Стратегію національно-патріотичного виховання

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2019/05/181600-286.html

З метою дальшого розвитку в суспільстві національної свідомості, формування почуття патріотизму на засадах духовності та моральності, популяризації духовно-культурної спадщини Українського народу, а також активізації взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських об'єднань у питаннях національно-патріотичного виховання постановляю:

1. Затвердити Стратегію національно-патріотичного виховання (додається).

2. Кабінету Міністрів України забезпечити в установленому порядку:

1) розроблення та затвердити до 1 серпня 2019 року план дій на 2020 - 2025 роки щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання, затвердженої цим Указом;

2) розроблення за участю представників державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, провідних вітчизняних учених та затвердити до 1 грудня 2019 року державну цільову програму з національно-патріотичного виховання;

3) підготовку та оприлюднення щороку до 10 жовтня звіту про виконання у поточному році плану дій на 2020 - 2025 роки щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання, затвердженої цим Указом;

3. Обласним, Київській міській державним адміністраціям активізувати роботу з національно-патріотичного виховання, зокрема, за участю представників координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання, утворених при місцевих державних адміністраціях, а також органів місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, розробити проекти обласних (місцевих) цільових програм з національно-патріотичного виховання та сприяти їх затвердженню.

4. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 13 жовтня 2015 року № 580 "Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки".

5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.



Президент України

П.ПОРОШЕНКО


м. Київ
18 травня 2019 року
№ 286/2019














ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 18 травня 2019 року № 286/2019


СТРАТЕГІЯ
національно-патріотичного виховання

1. Загальні положення

В Україні національно-патріотичне виховання є одним із пріоритетних напрямів діяльності держави та суспільства щодо розвитку національної свідомості на основі суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність), формування у громадян почуття патріотизму, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та громадські справи, готовності до виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України, сповідування європейських цінностей.

Національно-патріотичне виховання є важливим засобом громадянської освіти.

Утвердження поваги до державної мови, піднесення її престижу серед громадян є важливим аспектом формування й розвитку особистості та основою національно-патріотичного виховання.

Актуальність національно-патріотичного виховання громадян зумовлюється необхідністю консолідації та розвитку суспільства, сучасними викликами, що стоять перед Україною і вимагають постійного вдосконалення національно-патріотичного виховання.

Національно-патріотичне виховання набуває характеру системної і цілеспрямованої діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, організацій громадянського суспільства, громадян з формування у людини і громадянина високої національно-патріотичної свідомості, почуття відданості своїй Українській державі.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідеї зміцнення української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства, формування патріотизму та утвердження національних цінностей.

Основними складовими національно-патріотичного виховання є: громадсько-патріотичне, військово-патріотичне та духовно-моральне виховання.

Формування ціннісних орієнтирів і громадянської самосвідомості здійснюється на прикладах героїчної боротьби Українського народу за утвердження суверенітету власної держави, ідеалів свободи, соборності, успадкованих, зокрема, від княжої доби, українських козаків, Українських Січових Стрільців, армій Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, учасників антибільшовицьких селянських повстань, загонів Карпатської Січі, Української повстанської армії, українців-повстанців у сталінських концтаборах, учасників дисидентського руху. Також національно-патріотичне виховання має здійснюватися на прикладах мужності та героїзму учасників революційних подій в Україні у 2004, 2013 - 2014 років, Героїв Небесної Сотні, учасників антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях, спротиву окупації та анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією.

У національно-патріотичному вихованні важливо використати й виховний потенціал, пов'язаний із героїзмом українців, які боролися в арміях держав - учасників Антигітлерівської коаліції та в рухах опору нацистській Німеччині та її союзникам під час Другої світової війни 1939 - 1945 років, учасників міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки.

Важливим чинником національно-патріотичного виховання є шанобливе ставлення до пам'яті про жертв комуністичного та інших тоталітарних режимів в Україні, зокрема жертв Голодомору, політичних репресій і депортацій.

Водночас важливою складовою національно-патріотичного виховання є поширення інформації про досягнення наших співвітчизників та їх внесок у скарбницю світової цивілізації, зокрема у сферах освіти, науки, культури, мистецтва, спорту, висвітлення внеску представників корінних народів та національних меншин України та громадян інших держав у боротьбу за державну незалежність і територіальну цілісність України, процес її державотворення, вітчизняну наукову, духовно-культурну спадщину.

Стратегія національно-патріотичного виховання (далі - Стратегія) розроблена відповідно до положень Конституції України, законів України "Про освіту", "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті", "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 років", Постанови Верховної Ради України від 12 травня 2015 року № 373-VIII "Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді" та інших нормативно-правових актів, а також на основі аналізу стану і проблем національно-патріотичного виховання в Україні за часів її незалежності.

2. Стан і потреби національно-патріотичного виховання

Досвід державної політики впродовж усіх років незалежності України свідчить про необхідність приділення особливої уваги сфері національно-патріотичного виховання, що є невід'ємною складовою забезпечення національної безпеки України.

Державна політика у сфері національно-патріотичного виховання потребує постійного удосконалення з урахуванням потреб і викликів, що стоять перед суспільством.

У зв'язку з цим актуалізувалися такі потреби:

впровадження ефективного механізму формування та реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання;

подолання імперсько-тоталітарних рудиментів у суспільній свідомості та зумовлених русифікацією, нищенням української духовно-культурної спадщини та історичної пам'яті розбіжностей в уявленнях про історичне минуле, зокрема про тоталітарну добу, голодомори і політичні репресії;

формування національного мовно-культурного простору на основі утвердження державної мови, стійкості його ціннісної основи перед зовнішнім втручанням;

формування активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян на основі духовних цінностей Українського народу, національної самобутності;

сприяння створенню, розвитку, підвищенню якості, а також популяризації україномовного культурно-інформаційного продукту та забезпеченню доступу до нього;

здійснення постійної комунікації з громадянським суспільством з питань національно-патріотичного виховання;

розвиток духовності і моральності у суспільстві, утвердження традиційних сімейних цінностей;

усунення впливів держави-агресора в інформаційній, освітній, культурній сферах України;

проведення єдиної державної інформаційно-просвітницької політики щодо національно-патріотичного виховання;

запобігання перетворенню інформаційного простору на поле маніпуляцій суспільною свідомістю, продукування ціннісної дезорієнтації;

гармонізація законодавства й управлінських практик у сфері формування громадянської позиції із законодавством та кращими практиками держав Європейського Союзу та держав - членів НАТО, зберігаючи в основі національні цінності і традиції;

впровадження єдиного методичного та термінологічного підходу до процесу національно-патріотичного виховання;

формування та впровадження єдиних стандартів щодо процесів, суб'єктів, їх компетенції та повноважень, якості діяльності у сфері національно-патріотичного виховання;

підготовка кваліфікованого кадрового потенціалу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, у закладах освіти, молодіжних центрах для організації та здійснення програм, проектів та заходів із національно-патріотичного виховання, розвиток низової ланки в системі координації виховних процесів у цьому напрямі;

підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення та розвитку інфраструктури у сфері національно-патріотичного виховання.

Отже, потреба постійного вдосконалення національно-патріотичного виховання, надання системності цьому вкрай важливому для держави процесу залишається актуальною.

3. Мета Стратегії

Метою Стратегії є визначення пріоритетів та основних напрямів національно-патріотичного виховання, зокрема дітей та молоді, розвитку відповідних інститутів держави і суспільства, забезпечення змістового наповнення національно-патріотичного виховання на основі:

формування національно-культурної громадянської ідентичності, національно-патріотичного світогляду, збереження та розвитку суспільно-державницьких та духовно-моральних цінностей Українського народу;

готовності громадянина до виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України;

усвідомлення досягнень Українського народу, його інтелектуальних, духовних та інших надбань;

розвитку діяльнісної відданості у розбудові України як суверенної держави, формування активної громадянської та державницької позиції, почуття власної та національної гідності;

скоординованої роботи та взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання, їх ефективної співпраці з громадськістю;

постійного формування широкої громадської підтримки процесів національно-патріотичного виховання, розширення ролі та можливостей громадських об'єднань, підвищення ролі сім'ї, активної участі волонтерів, активістів;

сприяння консолідації суспільства навколо ідей спільного майбутнього, всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя, захисту територіальної цілісності України, успішних реформ і державотворення.

4. Основні напрями досягнення мети Стратегії

Досягнення мети Стратегії здійснюватиметься за такими основними напрямами:

удосконалення нормативно-правової бази стосовно національно-патріотичного виховання;

підвищення ролі української мови як національної цінності та невід'ємного елемента національно-патріотичного виховання, здійснення заходів з її популяризації;

забезпечення підтримки україномовних дитячих і молодіжних друкованих видань, спрямованих на виховання молодого покоління в дусі патріотизму, поваги до історичного минулого та духовної й культурної спадщини, популяризація читання як соціально важливого вміння;

популяризація та поширення україномовного культурного продукту;

здійснення проектів та заходів, спрямованих на підвищення престижу військової служби;

упорядкування та вдосконалення системи допризовної військової підготовки;

забезпечення належної організації науково-дослідної та методичної роботи у сфері національно-патріотичного виховання;

розроблення та впровадження сучасних виховних систем, технологій і методик у сфері національно-патріотичного виховання, узагальнення та поширення кращого досвіду у цій сфері;

впровадження навчальних дисциплін духовно-морального спрямування як основи формування особистості та підґрунтя для національно-патріотичного виховання, які виходять з традицій українського державотворення;

підтримка та розвиток сімейних традицій, активне залучення сім'ї до процесу національно-патріотичного виховання;

розроблення єдиних підходів у сфері національно-патріотичного виховання у діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування;

підвищення професійної компетентності фахівців у сфері національно-патріотичного виховання, налагодження конструктивної взаємодії, соціального партнерства між суб'єктами національно-патріотичного виховання;

сприяння створенню центрів національно-патріотичного виховання та розвитку напряму національно-патріотичного виховання у молодіжних центрах;

забезпечення скоординованої діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання;

організація та координація інформаційно-просвітницької роботи у сфері національно-патріотичного виховання;

превенція негативних проявів поведінки, злочинності, наркоманії, алкоголізму, насамперед серед дітей та молоді, зокрема шляхом залучення до участі у заходах із національно-патріотичного та духовно-морального виховання;

забезпечення належної підтримки з боку держави для ефективної діяльності організацій громадянського суспільства у сфері національно-патріотичного виховання, зокрема надання всебічного сприяння громадським об'єднанням ветеранів та учасників антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях у реалізації проектів (заходів) з національно-патріотичного виховання;

створення сприятливих умов для діяльності молодіжних організацій, насамперед для розвитку пластового руху в Україні та Спілки Української Молоді, що відновили свою діяльність в Україні із здобуттям незалежності;

розроблення рекомендацій для роботи установ та закладів національно-патріотичного спрямування, інших організацій, які здійснюють проекти (заходи) з національно-патріотичного виховання, та надання підтримки таким установам, закладам та організаціям;

розвиток співпраці з державами Європейського Союзу та державами - членами НАТО, які успішно впроваджують проекти та заходи у сфері національно-патріотичного виховання;

створення системи ефективного моніторингу та досліджень у сфері національно-патріотичного виховання.

5. Сфери національно-патріотичного виховання

Національно-патріотичне виховання охоплює усі сфери життєдіяльності суспільства, насамперед освіту і науку, молодь та сім'ю, культуру і мистецтво, рекламу, профорієнтацію на військові спеціальності, відновлення та збереження національної пам'яті, краєзнавство, туризм, охорону довкілля, фізкультуру і спорт, цивільну оборону, безпеку і оборону України, зв'язки із закордонним українством.

6. Шляхи та механізми реалізації Стратегії

Для об'єднання зусиль органів державної влади, органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання існує потреба у впровадженні єдиної державної політики, адекватних механізмів для консолідації і координації відповідної роботи в економічній, політичній, соціальній, культурній та інших сферах.

Ефективна реалізація Стратегії потребує:

чіткої координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері національно-патріотичного виховання;

здійснення заходів з активізації національно-патріотичного виховання, насамперед серед дітей та молоді, на всіх рівнях такої діяльності у тісній взаємодії між державою та організаціями громадянського суспільства на принципах взаємозацікавленого співробітництва;

постійного підвищення рівня організації, покращення функціонування як окремих елементів системи національно-патріотичного виховання, так і всієї системи в цілому;

механізмів підтримки об'єднань, центрів, клубів, діяльність яких пов'язана з національно-патріотичним вихованням, закладів освіти, культури та мистецтв, а також їхніх працівників;

розроблення системи заохочення громадських об'єднань та активістів, закладів освіти та педагогічних працівників за плідну діяльність у сфері національно-патріотичного виховання, яка відповідає ціннісним орієнтирам та індикаторам ефективності Стратегії.

Для цього має бути розроблено і впроваджено дієвий механізм формування і реалізації державної політики.

Активізація роботи з національно-патріотичного виховання на місцевому рівні потребує створення структурних підрозділів з питань національно-патріотичного виховання при місцевих державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування, постійної роботи при місцевих державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання як дорадчих органів із залученням до складу таких рад фахівців з питань освіти, молодіжної політики, фізичної культури та спорту, культури і мистецтва, запобігання надзвичайним ситуаціям, а також представників організацій громадянського суспільства відповідного спрямування.

7. Підвищення кваліфікації та професійної компетентності фахівців у сфері національно-патріотичного виховання

Важливим кроком реалізації Стратегії є кадрове забезпечення процесу національно-патріотичного виховання. У зв’язку з цим зусилля державних органів і неурядових організацій мають бути зосереджені на організації підготовки фахівців із національно-патріотичного виховання, підвищенні кваліфікації таких фахівців, оволодінні ними відповідними знаннями, уміннями і навичками, розробленні для цього належних освітніх та навчальних програм, що забезпечить ефективне впровадження змісту національно-патріотичного виховання, визначеного Стратегією.

З метою підвищення рівня національно-патріотичного виховання в підготовці фахівців необхідним є активне залучення ветеранів та учасників антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях у реалізації проектів (заходів) з національно-патріотичного виховання, які є носіями духу патріотизму та національної свідомості.

Удосконалення професійної компетентності фахівців із національно-патріотичного виховання має відбуватися за допомогою сучасних інтерактивних форм і методів роботи.

8. Удосконалення нормативно-правової бази з національно-патріотичного виховання

Дальша гармонізація нормативно-правової бази з питань національно-патріотичного виховання відбувається комплексно та у стислий період часу шляхом підготовки нових та внесення змін до чинних нормативно-правових актів щодо:

закріплення в установленому порядку завдань та повноважень центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання;

визначення механізму взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства у сфері національно-патріотичного виховання, ураховуючи процеси децентралізації влади.

9. Реалізація, моніторинг впровадження Стратегії

Реалізація Стратегії забезпечуватиметься спільними зусиллями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти і наукових установ, організацій громадянського суспільства, із залученням коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також з інших незаборонених законодавством джерел.

Для здійснення моніторингу реалізації Стратегії залучатимуться в установленому порядку представники органів державної влади, місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, вчені, фахівці.

Оцінка ефективності реалізації Стратегії ґрунтуватиметься на результатах виконання відповідного плану дій та програм.

Індикаторами ефективності національно-патріотичного виховання мають стати, зокрема:

збільшення відвідуваності закладів, що популяризують культурні та національно-мистецькі традиції Українського народу, а також експозицій музеїв, присвячених національно-визвольній боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України;

підвищення серед громадян України та представників світового українства рівня знань про видатних особистостей українського державотворення, визначних українських учених, педагогів, спортсменів, військових, підприємців, провідних діячів культури, мистецтв, а також духовних провідників Українського народу;

збільшення передплати та обсягів розповсюдження україномовних (насамперед дитячих і молодіжних) друкованих видань національно-патріотичного спрямування;

збільшення кількості глядачів на переглядах творів кіномистецтва, що розкривають героїчне минуле та сьогодення Українського народу, його боротьбу за незалежність та територіальну цілісність;

розширення сфер застосування української мови;

збільшення частки україномовного інформаційного та культурного продукту;

збільшення кількості громадян, зокрема, дітей і молоді, які пишаються своїм українським походженням, громадянством;

збільшення кількості громадян, які подорожують в інші регіони України;

збільшення кількості і якості культурних продуктів, спрямованих на національно-патріотичне виховання;

збільшення кількості і якості соціальної реклами з питань популяризації національно-патріотичного виховання;

забезпечення проведення конкурсів з визначення проектів національно-патріотичного виховання, розроблених організаціями громадянського суспільства, для реалізації яких надається фінансова підтримка з Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

забезпечення збільшення кількості підготовлених фахівців національно-патріотичного виховання та розвитку системи підготовки активістів, волонтерів, що займаються питаннями національно-патріотичного виховання;

збільшення кількості проведених зустрічей дітей і молоді з борцями за незалежність України у XX столітті, ветеранами та учасниками антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях;

збільшення чисельності молоді, готової до виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України;

збільшення кількості громадян, зокрема, дітей та молоді, залучених до проектів та заходів з національно-патріотичного виховання місцевого, всеукраїнського та міжнародного рівнів, які відповідають ціннісним орієнтирам та індикаторам ефективності Стратегії;

збільшення кількості заходів із вшанування героїв боротьби Українського народу за незалежність і територіальну цілісність України.


Глава Адміністрації
Президента України


І.РАЙНІН


Публікації документаУрядовий кур'єр від 21.05.2019 — № 93
Офіційний вісник України від 31.05.2019 — 2019 р., № 41, стор. 75, стаття 1435, код акта 94567/2019

Джерело: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/286/2019#Text