Голодування біля Верховного суду

Голодування біля Верховного суду

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2005/09/091329.html

Фотографія Прапора. Джерело: матеріали кримінальної справи

Двадцятиденне голодування розпочалося 25 серпня 2005 року як заклик до повної реабілітації в’язнів сумління радянських часів.

В інформаційному агентстві «УНІАН» з цього приводу була проведена пресконференція, на якій присутні дізналися про мотиви такого вчинку від Валерія Кравченка, голови громадської організації «За реабілітацію «Першотравневої двійки», а також від безпосередніх учасників подій весни 1966 року.

Майже сорок років тому, в ніч на перше травня, Георгій Москаленко і Віктор Кукса встановили на даху Київського інституту народного господарства жовто-блакитний прапор із зображенням тризуба та написом: «Ще не вмерла Україна. Ще її не вбито».

Віктор Кукса

За вироком Київського обласного суду в 1967 р. Георгій був засуджений до трьох, Віктор до двох років перебування в таборах суворого режиму. Обом було інкриміновано вчинення злочинів, передбачених статтями Кримінального кодексу УРСР: 62 (антирадянська агітація і пропаганда) та 222 (незаконне носіння, зберігання, набуття, виготовлення і збут вогнепальної чи холодної зброї, бойових припасів і вибухових речовин). Річ у тому, що Віктор мав при собі ніж, яким скористався для заміни полотнища прапора, а Георгій тримав самопал, пострілом з якого при потребі мусив попередити товариша про небезпеку...

Георгій Москаленко

17 квітня 1991 р. в Україні був прийнятий закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Посилаючись на застосування щодо двійки сміливців суто кримінальної статті, Верховний Суд України, знявши з них судимість у частині звинувачення за статтею 62, відмовляє їм у повній реабілітації відповідно до цього закону. Взагалі, впродовж майже сорока років можновладці не спромоглися встановити справедливість щодо бунтівних синів нації.

Валерій Кравченко

У жовтні 2002 року, під час презентації громадського комітету «За реабілітацію «Першотравневої двійки» його лідер Валерій Кравченко зазначав, що реабілітація дисидентів є справою часу, й обіцяв зробити усе, щоб це відбулося швидше.

Минуло майже три роки. На жаль, жаданої реабілітації Г.Москаленка та В.Кукси не відбулося. Проте організаційний статус команди, що домагається визнання їх невинними, значно зміцнився: замість комітету зареєстровано громадську організацію.

Фотографія Прапора. Джерело: матеріали кримінальної справи

Валерій Кравченко продемонстрував купу документів, які свідчили про звернення по захист прав колишніх політв’язнів до владних інституцій. Зокрема, ще у 2003 році у спільному клопотанні до тодішнього Генерального Прокурора України Г.Москаленко та В.Кукса просили внести подання про перегляд судового рішення. Вони чітко зазначили, що були засуджені за сукупністю діянь, які не входять до переліку злочинів, визначених статтею 2 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Остання містить склади діянь, що виключають реабілітацію осіб, які їх вчинили. Йдеться про зраду батьківщини, шпигунство, диверсії, вбивства тощо. Але ж до жодного з цих злочинів ні Г.Москаленко, ані В.Кукса не причетні. Отже, природно, що для розв’язання проблеми варто лише застосувати чинні норми закону. Продовжуючи цю думку, Валерій Кравченко зазначив, що, вочевидь, мова йде не про незнання компетентними працівниками законодавства, а про відсутність волі до його належного використання.

Ситуація є парадоксальною. Адже «Першотравнева двійка» продовжує вважатися злочинною, живе в державі, в боротьбі за яку заплатила роками ув’язнення. Водночас причетні до засудження Г.Москаленка і В.Кукси зробили успішну кар’єру на державній службі не тільки за радянської влади, але й нині мають безхмарне життя – у вільній Україні.

Автор - Олександр КРИВЕНКО

krivenkokorr@ukr.net

+380 63 241 3681

9 вересня 2005 року

Газета "Народне слово", №35 https://cutt.ly/UfpabFO

P.S.

Ця зустріч із Валерієм Кравченком стала початком нашої постійної співпраці на ниві захисту згаданих у статті героїв.

P.P.S.

Ухвалою спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від 26.01.2007 вирок Київського обласного суду від 31.05.1967 та ухвалу судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України УРСР від 4.07.1967 року в частині:

засудження Валерія Кукси за ч. 2 ст. 222 КК УРСР скасовано, а справу в цій частині закрито за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України;

засудження Геннадія Москаленка за чч. 1, 2 ст. 222 КК УРСР скасовано, а справу в цій частині закрито за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п. 2 ч. І ст. 6 КПК України.

P.P.P.S.

Валерій Кравченко відійшов у вічність 6 червня 2017 року.

Олександр Кривенко. Голодування біля Верховного суду // Християнська педагогіка в Україні та за кордоном Christian pedagogy in Ukraine and Abroad. 09.09.2005 р. URL: 
https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2005/09/091329.html

Олександр Кривенко

Олександр Кривенко – заступник голови з інформаційної політики, керівник інформаційного департаменту правління Громадської організації «Рух за життя та гідність людини», член Громадської організації «Школа адаптивного управління соціально-педагогічними системами», фундатор і координатор духовно-просвітницьких платформ «Християнська педагогіка в Україні та за кордоном Christian pedagogy in Ukraine and Abroad», «Захист християнських цінностей – основи життя та сім’ї в Україні», «Християни про справедливу війну», магістр освітніх, педагогічних наук, магістр права, журналіст

+380632413681,
krivenkokorr@ukr.net
https://youtube.com/OleksandrKryvenko
https://www.fb.com/OleksandrKryvenkoUA
https://www.fb.com/FHLDmovement/
https://www.fb.com/groups/ProtectingChristianValues/
https://www.fb.com/groups/christianswar
https://protectingchristianvalues.blogspot.com/
https://www.fb.com/kryvenko.oleksa Київ