ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ – ЦЕ ЯК ЛЮБОВ ДО МАТЕРІ
Настав такий час, коли знову в головах багатьох українців виникає запитання: «Для чого патріотизм?» Дивне запитання! Не одразу такому й відповіси. А відповідь може бути одна: «Ти свою рідну матір любиш?» І кожен відповість, що любить. А хто й не любить, то посоромиться про це сказати. Так ось, любов до матері почуття на все життя і воно святе, адже вона тебе народила, тобто дала життя, виростила і випустила у світ уже із знанням того, як жити і як поводитися серед людей і обставин. І як би не складалося в тебе життя, але любов до матері залишається у твоєму серці назавжди.
Так і любов до Батьківщини, як те ж почуття до матері, - вічна вдячність і тяжіння до найріднішої на світі людини. Батьківщина дала нам усе, що ми маємо – ми народилися в ній, виросли, пізнали перші радощі й печалі, вона дала нам мову, культуру, освіту, дала відчуття єдиної родини, захищеності в ній. Я все думаю, чому птахи, через люту зиму, тимчасово змушені покидати рідну землю, гніздовиння, щоб врятувати своє життя, але якимсь внутрішнім чуттям відчувають, що вона вже проминула й повертаються в рідний край, де народилися? Що веде їх, долаючи всі небезпеки, повертатися? І не тільки, щоб померти в рідній землі, але спочатку народити потомство собі на заміну? І даю відповідь – любов. Переконаний у тому, що птахи теж відчувають любов. Вони навіть відчувають свій обов’язок перед землею, на якій народилися, хоч того, може, й не усвідомлюють!
А ми? Чи всі відчуваємо любов до рідної землі, чи маємо патріотичні почуття до неї? Адже патріотизм – це не тільки відчуття кровного зв’язку із рідною землею, а перш за все почуття обов’язку перед нею, відповідальність за її духовний, моральний і матеріальний стан, а ще коли твоє серце чутливо відчуває її страждання й радощі.
Людина в Батьківщині відчуває себе як у родині, в сім’ї, де один за одного тримаються, знаючи, що в лиху годину на допомогу прийде першою рідня. А людина без почуття любові до Батьківщини все одно, що каліка, який не в силі себе захистити й відстояти. Може, саме тому з наших сердець і намагаються витравити любов до Батьківщини, розмиваючи чистоту її мови, культури, освіти, перетворити українців на безбатченків, щоб легше було ними управляти? Для чого? Не треба забувати, що такої багатої землі, що на поверхні, що в надрах більше немає ніде. Вона така одна. І вона – наша! А нею хочуть заволодіти!
Тому людина, яка має у своєму серці любов до Батьківщини, вміщає в тому серці всю Батьківщину, - не зрадить її, не відступиться від неї, життя своє покладе за неї. А Батьківщина дасть і силу, і впевненість, і віру в себе.
Архієпископ Афанасій (Шкурупій).
Джерело: Афанасій Шкурупій
Немає коментарів:
Дописати коментар