Рішення Комісії Київради про дії поліції під час мирної акції противників так званого маршу рівності у центрі м. Києва 17.06.2018 року

Рішення Комісії Київради про дії поліції під час мирної акції противників так званого маршу рівності в центрі м. Києва 17.06.2018 року 

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2018/06/251730.html

КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА VІІІ СКЛИКАННЯ ПОСТІЙНА КОМІСІЯ З ПИТАНЬ ДОТРИМАННЯ ЗАКОННОСТІ, ПРАВОПОРЯДКУ ТА ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ

01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36 тел./факс 202-76-88

ПРОТОКОЛ № 14/70 позачергового засідання постійної комісії Київської міської ради з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції 25.06.2018

Склад комісії – 5 осіб.

Присутні члени комісії – 4 особи:

Голова комісії - Бондарчук О. В.

Заступник голови комісії - Шаповал А. А. Член комісії - Омельченко О. О.

Член комісії - Сиротюк Ю. М.
Відсутні члени комісії – 1 особа:
Секретар комісії - Осадчук А. П.

вул. Хрещатик, 36 (кулуари, 4-й поверх) 11-00

Запрошені та присутні:

Зозуля Ю.Г. Начальник управління патрульної поліції Національної поліції України у м. Києві;
Кузьменко Р.П. заступник начальника ГУ Національної поліції у Києві;
Луценко І.В. Народний депутат України;
Назаренко В.Е. депутат Київської міської ради;
Загазей В.І. керівник НВР «Правий Сектор» в м. Києві;
Карась Є.В. керівник ГО «Січ - С-14»;
Ноєвий Ю. керівник інституту правозахисту суспільства;
Плохой І.О. депутат Вилківської ОТГ; 

Мішура А. військовий капелан;
Юрченко Е.А. кандидат філософських наук;
Кривенко О. член правління БО «Християнська служба порятунку»;
Гоголь Л.В. головний спеціаліст відділу з питань регламенту, правопорядку та запобігання корупції управління забезпечення діяльності постійних комісій Київської міської ради;
Тверітнєва О.О. головний спеціаліст відділу з питань регламенту, правопорядку та запобігання корупції управління забезпечення діяльності постійних комісій Київської міської ради;

СЛУХАЛИ:
Бондарчука О.В., який запропонував прийняти за основу та в цілому порядок денний засідання постійної комісії від 25.06.2018.

ВИРІШИЛИ:
Прийняти за основу та в цілому порядок денний засідання постійної комісії Київської міської ради з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції від 25.06.2018.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ

1. Про обговорення конфліктної ситуації, яка склалась внаслідок сутичок активістів та представників правоохоронних органів під час проведення мирних акцій у центрі м. Києва 17.06.2018 року.

ГОЛОСУВАЛИ: За – 4, проти – 0, утримались – 0. Не голосували – 0 Рішення прийнято.



РОЗГЛЯД ПИТАННЯ ПОРЯДКУ ДЕННОГО

1. Про обговорення конфліктної ситуації, яка склалась внаслідок сутичок активістів та представників правоохоронних органів

ВИСТУПИВ: 

Омельченко О.О., який запропонував начальнику управління патрульної поліції Національної поліції України у м. Києві Зозулі Ю.Г. доручити свої підлеглим зайняти вільні місця у залі засідань і не стояти навколо депутатів Київської міської ради.

ВИСТУПИЛИ:
Проінформував, що від громадськості надійшла пропозиція переглянути відео щодо подій, які відбулись 17.06.2018 у місті Києві.


ВИСТУПИВ:
Керівник ГО «Січ - С-14» Карась Є.В., який повідомив про випадки порушення поліцейськими прав учасників мирних зібрань, які були зафіксовані на відео. Заявив про побиття поліцейськими як неповнолітніх, так і жінок, застосування сльозогінного газу проти учасників акцій, повідомив про випадки викрадення їх особистих речей. Наголосив, що 17.06.2018 поліцією було здійснено насильницький напад на учасників мирної акції, проведення якої було санкціоновано, влаштовано коридор ганьби. Доповідач зауважив, що правоохоронці, як правило, не несуть ніякої відповідальності за свої жорстокі дії, перевищення повноважень, нанесення тілесних ушкоджень. Поліція розпочинає службове розслідування, яке триває роками, і в результаті якого нікого не притягують до відповідальності.

ВИСТУПИВ з пропозицією звернутись до прокуратури з вимогою розслідувати випадки побиття працівниками поліції учасників мирної акції 17.06.2018. Проінформував, що всі ці випадки побиття зафіксовано, постраждалі зняли побої та вже написали відповідні заяви про побиття до прокуратури.

ВИСТУПИВ:
Керівник інституту правозахисту суспільства, учасник акцій 17.06.2018 Ю. Ноєвий повідомив, що поліція не розмежувала учасників різних акцій, які відбувались 17.06.2018. Відбулось кілька нападів поліцейських на учасників акції, в якій він особисто брав участь. Зауважив, що необхідності застосовувати силу поліцейськими не було, адже учасники акції не становили загрози. Наголосив на необхідності звернутись до прокуратури з вимогою провести службове розслідування та встановити особу, яка віддала наказ застосувати силу до учасників акцій.

ВИСТУПИВ:
Бондарчук О.В. стосовно процедури проведення мирних акцій відповідно до норм чинного законодавства; ігнорування прокуратурою м. Києва запрошень на засідання постійної комісії

ВИСТУПИВ:
Керівник НВР «Правий Сектор» в м. Києві, організатор акції «Захисти майбутнє дітей» Загазей В.І. щодо застосування сили поліцейськими до учасників мирних зібрань 17.06.2018. Зауважив, що існує упереджене ставлення поліції до патріотів, націоналістів. Зазначив, що правоохоронці застосували силу до неповнолітніх та дівчат.

ВИСТУПИЛИ:
Депутат Вилківської ОТГ, військовий капелан Плохой І.О., військовий капелан А. Мішура, кандидат філософських наук Юрченко Е.А. щодо випадків застосування сили правоохоронними органами до учасників мирних акцій, які вийшли помолитись і підтримати християнські цінності. Доповідачі наголосили, що учасники акцій не становили жодної загрози.

ВИСТУПИВ:
Член правління БО «Християнська служба порятунку», юрист, журналіст, правозахисник учасник акції О. Кривенко, який зауважив, що випадки нападу поліцейських на учасників мирних акцій були схожі на каральну акцію, спрямовану на залякування громадян. Наголосив на необхідності проведення службового розслідування. 

ВИСТУПИВ:
Народний депутат України Луценко І.В., який зауважив, що Київська міська рада повинна дати правову та політичну оцінку діям поліції. Наголосив, що прокуратура на сьогоднішній день не реагує належним чином на перевищення повноважень працівниками поліції. Наразі діє принцип безкарності поліцейських. Зауважив, що права людини можуть бути обмежені лише за рішенням суду, підстав застосовувати силу і сльозогінний газ до учасників акцій не було, насилля.

ВИСТУПИВ:
Назаренко В.Е., який наголосив, що застосування сили працівниками правоохоронних органів до громадян носять систематичних характер, а випадки перевищення повноважень працівниками патрульної поліції є далеко не поодинокими. Висловив думку з приводу висловлення недовіри керівництву патрульної поліції Національної поліції України у м. Києві.

ВИСТУПИВ:
Сиротюк Ю.М., зауваживши, що працівники поліції 17.06.2018 порушили низку прав громадян, зокрема, право на життя і здоров’я, право на мирні зібрання, право на свободу слова, право на свободу переміщення тощо.

ВИСТУПИВ:
Начальник управління патрульної поліції Національної поліції України у м. Києві Зозуля Ю.Г., який проінформував, що за результатами сутичок, які відбулися на вулиці Ревуцького, було проведено службове розслідування: винних працівників поліції притягнуто до відповідальності. Звіт з приводу цієї ситуації було заслухано на засіданні постійної комісії, тому звинувачення депутата Київради Назаренка В.Е. є безпідставними. Щодо си 5 разі, якщо їх права було порушено. Зазначив, що винні у цьому особи будуть притягнуті до відповідальності, матеріали будуть направлені до прокуратури. Повідомив, що ГУ НП України в м. Києві зверталось до Київської міської державної адміністрації з проханням заборонити проведення будь-яких акцій 17.06.2018. Було дано вказівку працівникам поліції вжити заходів для розмежування двох акцій, жодної вказівки з приводу застосування сили не було.

ВИСТУПИВ:
Назаренко В.Е., Карась Є.В., Сиротюк Ю.М. із запитаннями до представників Національної поліції України

ВИСТУПИВ:
Заступник начальника ГУ Національної поліції у Києві, Кузьменко Р.П., який повідомив, що посилення заходів безпеки спровоковано терористичною загрозою. Відповідно до статті 36 Закону України «Про Національну поліцію» поліція має право обмежити доступ на визначену територію. По фактам, які мали місце 17.06.2018, ГУ НП України в м. Києві проводить службову перевірку, працівники поліції, які порушили норми чинного законодавства, будуть притягнуті до відповідальності.

ВИСТУПИВ:
Омельченко О.О. зауваживши, що міська влада допустила політичну помилку, дозволивши проводити одночасно дві абсолютно різні акції у центрі міста Києва. Висловився щодо використання бюджетних коштів на охорону громадського порядку під час масових зібрань громадян. Зауважив, що розпорядження Київської міської державної адміністрації щодо проведення «Маршу рівності» 17.06.2018 немає. Запропонував створити слідчу групу з розгляду цієї ситуації.

ВИСТУПИВ:
Бондарчук О.В. з пропозицією за результатами обговорення даного питання:

1. Звернутись до Генерального прокурора України Луценка Ю.В. з проханням:
а) порушити кримінальне провадження за фактом порушення конституційних прав громадян на проведення мирних зібрань працівниками поліції, перевищенням їх службових повноважень та застосуванням сили з особливою жорстокістю та цинізмом;
б) дати правову оцінку діям працівників правоохоронних органів під час проведення мирних акцій у центрі м. Києва 17.06.2018 року та взяти на особистий контроль кримінальне провадження, яке порушене за вказаним фактом;
в) вжити дисциплінарних заходів до прокурора м. Києва Говди Р.М. за систематичну неявку на засідання постійної комісії Київської міської ради з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції по питанням, які відносяться до компетенції прокуратури м. Києва.

2. Звернутись до Верховної Ради України з проханням створити тимчасову слідчу комісію щодо систематичного порушення конституційних прав громадян на мирні зібрання з боку правоохоронних органів України.

3. Звернутись до керівника Національної поліції України Князєва С.М. з проханням провести службову перевірку щодо правомірності дій працівників патрульної поліції НП України в м. Києві та їх керівника Зозулі Ю.Г. під час проведення мирних акцій у центрі м. Києва 17.06.2018 року. На час проведення 6 службового розслідування відсторонити Начальника управління патрульної поліції Національної поліції України у м. Києві Зозулю Ю.Г. від виконання своїх посадових обов’язків.

ВИРІШИЛИ:

1. Звернутись до Генерального прокурора України Луценка Ю.В. з проханням:

а) порушити кримінальне провадження за фактом порушення конституційних прав громадян на проведення мирних зібрань працівниками поліції, перевищенням їх службових повноважень та застосуванням сили з особливою жорстокістю та цинізмом.

б) дати правову оцінку діям працівників правоохоронних органів під час проведення мирних акцій у центрі м. Києва 17.06.2018 року та взяти на особистий контроль кримінальне провадження, яке порушене за вказаним фактом;

в) вжити дисциплінарних заходів до прокурора м. Києва Говди Р.М. за систематичну неявку на засідання постійної комісії Київської міської ради з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції по питанням, які відносяться до компетенції прокуратури м. Києва.

2. Звернутись до Верховної Ради України з проханням створити тимчасову слідчу комісію щодо систематичного порушення конституційних прав громадян на мирні зібрання з боку правоохоронних органів України.

3. Звернутись до керівника Національної поліції України Князєва С.М. з проханням провести службову перевірку щодо правомірності дій працівників патрульної поліції НП України в м. Києві та їх керівника Зозулі Ю.Г. під час проведення мирних акцій у центрі м. Києва 17.06.2018 року. На час проведення службового розслідування відсторонити Начальника управління патрульної поліції Національної поліції України у м. Києві Зозулю Ю.Г. від виконання своїх посадових обов’язків.

ГОЛОСУВАЛИ: 

За – 4, проти – 0, утримались – 0. 

Не голосували – 0 

Рішення прийнято.

Голова комісії О.В. Бондарчук

Заступник голови комісії А.А. Шаповал

Джерело: Київрада

Оприлюднив тут: Олександр Кривенко
https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2018/06/251730.html

"Холодне серце" вас зігріє на Різдво!

"Холодне серце" вас зігріє на Різдво! https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2016/12/301649.html 

Інструкція «Ad resurgendum cum Christo» про поховання померлих і зберігання попелу в разі кремації

КОНГРЕГАЦІЯ У СПРАВАХ ВІРОВЧЕННЯ

Інструкція «Ad resurgendum cum Christo» про поховання померлих і зберігання попелу в разі кремації

1. Для того щоб воскреснути з Христом, слід померти з Христом, слід «вийти з тіла, щоб жити біля Господа» (ІІ Кор. 5, 8). Інструкцією «Piam et constantem» від 5 липня 1963 тодішній Святий Уфіцій постановив, щоб «старанно був дотриманий звичай поховання трупів вірних», додаючи, однак, що кремація «сама по собі не суперечить християнській релігії» і щоб більше не заперечувалося уділення Святих Таїнств і похоронів тим, хто просив бути спаленим, за умови, що цей вибір не був задуманий «як заперечення християнських догм, або через сектантський дух, або через ненависть супроти католицької релігії і Церкви» [1]. Ця зміна церковної дисципліни потім була прийнята в Кодексі канонічного права (1983) та у Кодексі канонів Східних Церков (1990).
Відтоді практика кремації значно поширилася в багатьох державах, а одночасно розповсюдилися й нові ідеї, які контрастують із вірою Церкви. Заслухавши думки Конгрегації у справах богослужіння і дисципліни Святих Таїнств, Папської ради законодавчих текстів і численних Єпископських Конференцій та Синодів Єпископів Східних Церков, Конгрегація у справах віровчення вважає за потрібне видати нову Інструкцію, щоб підтвердити віровчительні й пастирські причини переваг поховання тіл і видати норми стосовно зберігання попелу в разі кремації.

2. Воскресіння Ісуса є кульмінаційною істиною християнської віри, яка від початків християнства проповідувалася як суттєва частина пасхальної таїни: «Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; що з'явився Кифі, потім дванадцятьом» (І Кор. 15, 3–5).
Через свою смерть і воскресіння Христос звільнив нас від гріха і зробив для нас доступним нове життя: «Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим. 6, 4). Навіть більше, воскреслий Христос є початком і джерелом нашого майбутнього воскресіння: «Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих. Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі» (І Кор. 15, 20–22).
Якщо Христос справді воскресить нас останнього дня, то в певному сенсі правильним є те, що ми вже воскресли з Христом. Хрещенням ми занурилися в смерть і воскресіння Христа й таїнственно уподібнилися до Нього: «Поховані з ним у хрищенні, з ним ви разом також воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив його з мертвих» (Кол. 2, 12). З’єднавшись із Христом через Хрещення, ми вже реально беремо участь у житті воскреслого Христа (пор. Еф. 2, 6).
Завдяки Христові християнська смерть має позитивне значення. У богослужінні Церкви молимося: «Життя Твоїх вірних, Господи, змінюється, але не закінчується; і хоч знищується оселя цього земного полону, готується вічне житло на небесах»[2]. Зі смертю душа відділяється від тіла, проте у воскресінні Бог дасть нетлінне життя нашому преображеному тілу, знову з’єднавши його з нашою душею. Також у наш час Церква покликана звіщати віру у воскресіння: «Воскресіння мертвих є вірою християн: віруючи в нього, ми є такими»[3].

3. Дотримуючись древньої християнської традиції, Церква наполегливо радить, щоб тіла усопших були поховані на цвинтарі або на іншому святому місці[4].
На спомин смерті, поховання і воскресіння Господнього – таїни, у світлі якої розкривається християнський сенс смерті[5], - захоронення є передусім найприйнятнішою формою вираження віри й надії в тілесне воскресіння[6].
Церква, що як мати супроводжувала християнина впродовж його земного паломництва, в Христі віддає Отцю сина своєї благодаті і передає його прах землі в надії, що він воскресне у славі[7].
Хоронячи тіла померлих християн, Церква підтверджує віру у воскресіння тіла[8] і має на меті підкреслити високу гідність людського тіла як інтегральної частини особи, історію якої поділяє тіло[9]. Тому вона не може дозволити підходів і обрядів, які включають хибні концепції смерті, в яких та вважається або остаточним зникненням особи, або моментом її злиття з матір’ю природою чи всесвітом, або певним етапом у процесі реінкарнації, або остаточним визволенням із «в’язниці» тіла.
Крім того, поховання на цвинтарях чи інших святих місцях вповні виражає благочестя і повагу, що належаться тілам усопших вірних, які через Хрещення стали храмом Святого Духа і якими «як інструментами і вазами по-святому послуговувався Святий Дух для звершення багатьох добрих діл»[10].
Праведного Товію хвалять за заслуги, які він здобув перед Богом за те, що хоронив померлих[11], а Церква вважає захоронення померлих одним із діл милосердя щодо тіла[12].
Захоронення тіл усопших християн на цвинтарях або в інших святих місцях, урешті, сприяє пам’яті й молитві за померлих з боку рідних та всієї християнської спільноти, а також вшануванню мучеників і святих.
Через захоронення тіл на цвинтарях, у храмах чи в прилеглих місцях християнська традиція зберігає сопричастя між живими і мертвими та протистоїть тенденції приховати чи приватизувати подію смерті та її значення для християн.

4. Якщо з гігієнічних, економічних чи соціальних мотивів вибирають кремацію і цей вибір не суперечить виразній або небезпідставно припустимій волі усопшого вірного, то Церква не бачить віровчительних причин, щоб забороняти таку практику, оскільки кремація трупа не стосується душі і не перешкоджає Божественній всемогутності воскресити тіло, а тому не вважається об’єктивним запереченням християнського вчення про безсмертя душі й воскресіння тіл[13].
Церква продовжує віддавати перевагу похованню тіл, оскільки таким чином виявляється більша пошана до усопших; проте кремація не є забороненою, «хіба що вона була обраною з причин, що суперечать християнському вченню»[14].
За відсутності мотивацій, які суперечать християнському вченню, Церква після похорону супроводжує кремацію відповідними літургійними і пастирськими настановами, особливо стараючись запобігти будь-яким формам згіршення і релігійного індиферентизму.

5. Якщо на законних підставах було обрано кремацію трупа, то попіл усопшого повинен зберігатися на святому місці, тобто на цвинтарі або, за потреби, у храмі чи в іншій місцевості, спеціально призначеній для цього компетентною церковною владою.
Від початків християни бажали, щоб їхні усопші були об’єктом молитов і поминання з боку християнської спільноти. Їхні гроби ставали місцями молитви, пам’яті й застанови. Усопші вірні є частиною Церкви, яка вірує в сопричастя «тих, що подорожують на землі, померлих, що завершують своє очищення, і блаженних у небі – усіх, що разом творять одну Церкву»[15].
Зберігання попелу на святому місці може зменшити ризик позбавлення усопших молитви й пам’яті рідних і християнської спільноти. Крім того, таким чином можна уникнути забування й відсутності пошани, що ймовірно особливо тоді, коли мине перше покоління, а також недоречних або забобонних практик.

6. Із вищеперелічених причин зберігання попелу в домівках не дозволяється. Тільки у разі важких і виняткових обставин, які залежать від культурних особливостей місцевості, єпарх (ординарій) за згодою Єпископської Конференції чи Синоду Єпископів Східних Церков може дозволити зберігати попіл у помешканні. Проте попіл не можна розділяти між різними осередками родини і йому завжди слід забезпечити пошану та належні умови зберігання.

7. Задля уникнення будь-якого типу пантеїстичних, натуралістичних чи нігілістичних непорозумінь не можна дозволяти розпорошення попелу в повітрі, по землі, у воді чи ще якось або зберігання в пам’ятних знаках, ювелірних виробах чи в інших предметах, пам’ятаючи, що на користь цього не можуть бути наведені гігієнічні, соціальні чи економічні мотиви, які обумовлюють вибір кремації.

8. У разі наявності нотаріально засвідченої заяви усопшого про його бажання бути кремованим і розпорошити в природі власний попіл із причин, які суперечать християнській вірі, слід відмовити в похороні, згідно з правом[16].

Святіший Отець Франциск під час аудієнції 18 березня 2016 р. Б. для нижчепідписаного кардинала і префекта затвердив цю Інструкцію, яку було прийнято на звичайній сесії цієї Конгрегації 2 березня 2016 р. Б., і наказав опублікувати

Дано в Римі, в осідку Конгрегації у справах віровчення,

15 серпня 2016, у Свято Успіння Пресвятої Богородиці

Герхард кардинал Мюллер,
префект

+ Луїс Ф. Ладарія, Т.І.,

Титулярний єпископ Тібіки,

секретар

[1] AAS 56 (1964), 822-823.

[2] Римський Мессал. Префація померлих I.

[3] Тертуліян, De resurrectione carnis, 1, 1: COL 2, 921.

[4] Пор. кан. 1176, §3, 1205 ККП; кан. 876 § 3, 868 ККСЦ.

[5] Пор.Катехизм Католицької Церкви, п. 1681.

[6] Пор.Там само,п. 2300.

[7] Пор.І Cor 15,42-44;Катехизм Католицької Церкви, п. 1683.

[8] Пор. Св. Августин, De cura prо mortuis gerenda, 3, 5: CSEL 41, 628.

[9] Пор. Душпастирська конституція ІІ Ватиканського собору Gaudium et spes,п. 14.

[10] Пор. Св. Августин, De cura prо mortuis gerenda, 3, 5: CSEL 41, 627.

[11] Пор.Товит 2, 9; 12, 12.

[12] Пор.Катехизм Католицької Церкви, п. 2300.

[13] Пор. Інструкція Священної верховної Конгрегації Св. Уфіцію Piam et constantem,5 липня 1963: AAS 56 (1964), 822.

[14] Кан. 1176, § 3 ККП; пор.кан. 876, § 3 ККСЦ.

[15] Катехизм Католицької Церкви, п. 962.

[16] Пор. кан. 1184 ККП; кан. 876, §3 ККСЦ.

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2016/08/152116.html

Твій гріх є дорогою до Бога! - Брат Блажей Суска (Błażej Suska)

Твій гріх є дорогою до Бога! - Брат Блажей Суска (Błażej Suska), настоятель усіх Капуцинів України і Росіі

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2016/04/10100.html

https://soundcloud.com/oleksandrkryvenko/blazej-suska

Конференція в трапезній храму в рамках святкування Дня народження спільноти "Мараната", якій нещодавно виповнилося 13 років.

Христос воскрес!

Олександр Кривенко, автор аудіозапису, світлини, тексту, 

римо-католик, член спільноти "Мараната",

юрист-аналітик-правозахисник, журналіст-розслідувач, викладач-експерт із соціально-інформаційної комунікації, інструктор з інформування про мінну небезпеку та благочинець

м. Київ

+380632413681

skype: kryvenko_oleksandr

akryvenko64@gmail.com

http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5

https://twitter.com/OleksaKryvenko

https://google.com/+OleksandrKryvenko

https://instagram.com/oleksandrkryvenko/

https://www.tumblr.com/settings/blog/oleksandr-kryvenko

https://vk.com/oleksandr.kryvenko

http://a-kryvenko.blogspot.com/

http://kryvenko-maranata.blogspot.com/

http://kryvenko-soprychastya.blogspot.com/

http://freedomsavchenko.blogspot.com/

http://krym-info-oleksandr-kryvenko.blogspot.com/

http://mineriskeducationukraine.blogspot.com/

Брат Блажей Суска Błażej Suska - настоятель усіх Капуцинів України і Росіі, духовний асистент у Christian Rescue Service CRS Християнська служба порятунку ХСП (https://www.facebook.com/crsua)

Христос воскрес! Oleksandr Kryvenko

https://soundcloud.com/oleksandrkryvenko/blazej-suska

https://soundcloud.com/oleksandrkryvenko/blazej-suska http://bit.ly/1MvuIwG https://goo.gl/qXUEae

https://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5/posts/1020086798029976 https://goo.gl/PHKEvQ

‪#‎BłażejSuska‬ ‪#‎BłażejSuska_OleksandrKryvenko‬ ‪#‎SMM_OleksandrKryvenko‬ ‪#‎OleksandrKryvenko‬ ‪#‎гріх‬ ‪#‎Бог‬ ‪#‎капуцин‬ ‪#‎мараната‬ ‪#‎audio_OleksandrKryvenko‬ ‪#‎audio_BłażejSuska‬

‪2016041009 BSuska OKryvenko

Степан Бандера про революційно-визвольну боротьбу ОУН—УПА

Степан Бандера про революційно-визвольну боротьбу ОУН—УПА

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2016/01/011700.html

"Революційно-визвольна боротьба ОУН—УПА найсильніше причинилася до поширення і вкорінення ідей українського націоналізму як скристалізованого непримиренного протиставлення марксово-ленінізмові, большевицькій теорії і практиці".

Унікальний аудіозапис і текст промови Степана Бандери, проголошеної в 1959 році, яка показує велич думки провідника Організації українських націоналістів. 

«Український національно-визвольний рух живе. Він розвивається і бореться далі всупереч всім намаганням і пропаганді ворога. Це уже минає 15-й рік з того часу, як большевицька Москва наново окупувала Україну під кінець Другої світової війни. Відтоді большевики стараються стерти з лиця землі українську революційну боротьбу всіми силами свойого мілітарно-поліційного апарату, всіми засобами тоталітарної системи і всякими найбільш безоглядними та рафінованими методами. Українська повстанська армія, Організація Українських Націоналістів і ціла українська нація склали в цій боротьбі дуже важкі жертви, але зламати змагання України за свою незалежність, ні знищити її керівної революційної сили Москві так і не вдалося. Революційно-визвольна боротьба ОУН—УПА стала загальновідомою не тільки серед українського народу, а й серед усіх інших народів, поневолених большевицькою Москвою, в СССР і поза його кордонами. Ця боротьба найсильніше причинилася до поширення і вкорінення ідей українського націоналізму як скристалізованого непримиренного протиставлення марксово-ленінізмові, большевицькій теорії і практиці. Вона вказала властивий шлях до всебічного національно-духового, політичного і соціально-економічного визволення від тоталітарного большевицького поневолення. Вона дала українській нації, іншим націям пориваючу програму і чітку концепцію поборення російського імперіалізму і безбожницького протиприродного і людоненависницького комунізму та змагання за правдиву і всесторонню волю народів і людини».

Джерела: 
https://youtu.be/qiOOH8d1R_g 

Опублікував Олександр Кривенко, 

християнин, журналіст, магістр права, громадський діяч, м. Київ +380632413681 krivenkokorr@ukr.net skype: kryvenko_oleksandr akryvenko64@gmail.com http://a-kryvenko.blogspot.com/ http://www.facebook.com/kryvenko.oleksa http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 https://twitter.com/OleksaKryvenko https://google.com/+OleksandrKryvenko https://instagram.com/oleksandrkryvenko/ https://www.tumblr.com/settings/blog/oleksandr-kryvenko Посилання: Олександр Кривенко. Промова Степана Бандери - Провідника Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Нації. Копія з оригіналу аудіозапису 1959 року. Режим доступу: https://youtu.be/qiOOH8d1R_g (Власний архів - 2016010107.audio-promovy-stepana-bandery-1959-rik.(c)oleksandr-kryvenko.mp4)

Ні – використанню проекта «Школа проти СНІДу» в освітньому процесі!

Ні – використанню проекта «Школа проти СНІДу» в освітньому процесі

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2012/11/052045.html

Звернення до директорів шкіл і педагогічних рад

Результати роботи показали, що проект виконаний непрофесійно та несе у собі загрозу фізичному та психічному здоров’ю підлітків. У ньому проводяться ідеї, спрямовані на руйнування духовно-моральних, сімейних цінностей, а також дискредитацію вчителів і батьків (висновки додаються). Не можна залишити поза увагою той факт, що Воронцова Т. В. та Пономаренко В. С. не мають ні педагогічної освіти, ні досвіду роботи у школі, а також не вказали дані про рецензентів свого проекту. Посторінковий аналіз представлений нижче.

Враховуючи вищевикладене, просимо Вас при вирішенні питання про вибір факультативних занять у вашому навчальному закладі врахувати думку ВГО «Батьківський комітет України» щодо неприпустимості використання цього проекту в освітньому процесі.

ВИСНОВКИ:

1. Загальний текстологічний, соціологічний і педагогічний аналіз-дослідження проекту «Школа проти СНІДу» авторів Воронцової Т. В. та Пономаренко В. С. дозволяє з великою ймовірністю припустити, що його ідеологія розроблена за межами України, або, що також можливо, за сильного впливу західних педагогічних технологій, дуже далеких від вітчизняних соціальних реалій. Аналогічні проекти свого часу були апробовані та відкинуті Російською академією педагогічних наук. У реалізації проекту, як випливає із самого тексту, беруть участь закордонні організації, у тому числі фонд GTZ (GIZ), контрольований урядом ФРН, та міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІДу», який також активно підтримує український ЛГБТ рух.

2. Подані у проекті докази про його ефективність мають ненауковий характер. У той же час, аналіз результатів впровадження подібних проектів у США та Росії показав, що при їх реалізації зростає кількість підліткових вагітностей, захворювань, що передаються статевим шляхом, злочинів на сексуальному ґрунті.

3. З проекту свідомо вилучено морально-етичну складову, що підмінило статеве виховання, яке, за твердженням В.А.Сухомлинського, важливо розглядати як частину морального, на сексуальну просвіту.

4. Відповідно до «Європейського плану з ВІЛ/СНІДу на 2012-2015 роки», програми профілактики мають бути спрямовані на групи підвищеного ризику, а саме на: наркоманів та їх статевих партнерів, гомосексуалістів, повій, трансгендерних осіб, ув’язнених і мігрантів. Залучення ж до них усіх, без винятку, підлітків пубертатного віку, що реалізується у проекті «Школа проти СНІДу», на сьогоднішній день є помилковим.

5. При розгляді питань про засоби захисту від ВІЛ-інфекції використано метод лінгвістичного тиску (нейролінгвістичного програмування), що формує «контрацептивне мислення», на шкоду пропаганді утримання до шлюбу та подружньої вірності.

6. Подана інформація про рівень надійності презервативів має необ’єктивний характер, спрямована на зміцнення міфу про «презервативну безпеку» та не враховує останні наукові дані щодо цього питання.

7. Маніпулювання термінологією призвело до заміни слів, які несуть у собі громадський осуд, на нейтральні, і навіть романтичні. Так наркомани, повії, гомосексуалісти та розпутники названі споживачами ін’єкційних наркотиків, працівниками секс-бізнесу, чоловіками, які мають секс із чоловіками та особами підвищеної статевої активності, що автоматично нівелювало моральну оцінку цих явищ.

8. Однією з цілей проекту, що реалізується, є навчання методики подолання сорому, що є одним із суттєвих показників моральності, що може призвести до штучної інвалідизації психіки дитини.

9. Методика проведення тренінгів представлена вкрай непрофесійно. Самі тренінги розглядаються як якась «технологія», хоча мозкові штурми, написання сценаріїв, рольові ігри та входження у будь-який образ дають право говорити про маніпулювання свідомістю підлітків. Небезпечним є обов’язкове виконання кожним учнем ролей конфліктогену, спокусника, наркодилера. Відсутный облік інтравертності й екстравертності підлітків, процедура виходу із тренінгу носить масовий та непрофесійний характер.

10. Через серйозний психологічний вплив на учнів до проведення тренінгу можуть бути допущені лише професійні психологи, а не так звані «педагоги-тренери», які пройшли короткочасну підготовку, і аж ніяк не підлітки-однолітки, які залучаються в рамках методики «рівний-рівному» .

11. Провокаційною видається інформація про можливість виходу зі стресу за допомогою цигарок, пива та вина, а також розділ, присвячений аналізу «міфів і фактів» про наркотики.

12. Рекомендація спілкуватися вчителю з учнями на «ти» призведе до зниження його авторитету. Неприпустимою є постановка перед учнями питань про можливе фізичне або сексуальне насильство з боку вчителів.

13. Низка положень проекту безпосередньо дискредитує батьків. Питання: «Чи не зазнавали ви сексуального насильства з боку батька, чи матері», «чи пропонували вам наркотики батько, чи мати» перебувають за межею моралі. Твердження про те, що батьки є «джерелом стихійного формування життєвих цінностей», і підліток «не повинен допускати цього» – не що інше, як заклик до непокори і спрямоване на руйнування внутрішньосімейних зв’язків.

14. Надання учням інформації про «Клініки дружні для молоді», в яких надаються анонімні послуги, пов’язані з лікуванням венеричних захворювань і перериванням вагітності, порушує першочергове право батьків на фізичне та психічне виховання своїх дітей і, відповідно, унеможливлює контроль за втручанням у ці процеси інших.

15. Неприпустимим є подання аборту, як способу виходу із скрутної ситуації, оскільки аборт є насамперед вбивством власної дитини. За основу в цьому питанні має братися резолюція Сан-Хосе, яка захищає право дитини на життя вже з моменту її зачаття.

16. У період формування особистості підлітків неправильно говорити про вагітність лише у контексті «небажаної», як однієї, поряд зі СНІДом, із найбільших загроз здоров’ю. У разі демографічного кризи учнів важливо орієнтувати на створення сім’ї та народження дітей. У проекті «Школа проти СНІДу» народження дитини представлене як ланцюг матеріальних, фізичних й емоційних витрат, що робить сам процес дітонародження вкрай непривабливим. Крім того, учням дають елементи планування сім’ї, основною метою якого є зниження народжуваності.

17. Усередині тексту існують протиріччя – одні й самі питання, у різних розділах, даються протилежні за змістом відповіді.

18. Прив’язка до проекту розділу «Стать і ґендер» є штучною. У питанні ґендерної рівності використано феміністський підхід, який кардинально переглядає як роль жінки в сім’ї, так і сам процес дітонародження, що суперечить статті 29 «Конвенції про права дитини», яка дає їй право виховання на традиціях свого народу. У силу складності та неоднозначності не доцільно розглядати теорію ґендера в рамках загальноосвітнього процесу в середній школі взагалі.

19. Твердження про те, що «зберігання цноти до першої шлюбної ночі» є небезпечним гендерним стереотипом, спрямоване на знищення моральних основ нашого суспільства і нав’язує нам європейську модель статевого виховання.

20. Низка представлених картинок носить еротичний і провокаційний характер, а також є прихованою рекламою алкоголю та наркотиків.

21. Надмірно велика кількість інформації сексуального характеру та безпосередня участь підлітків у її аналізі породжує небезпеку раннього сексуального старту, що автоматично створить загрозу їхньому фізичному та психічному здоров’ю.

22. Користь від запровадження цього проекту є сумнівною, а шкода очевидною.

СПИСОК РЕЦЕНЗЕНТІВ:

Зязюн І.А. Директор інституту педагогічної освіти і освіти дорослих, доктор філософських наук, професор, академік АПН України, заслужений робітник вищої школи УРСР.

Старіков И.М. Доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри психології Миколаївського національного університету ім. В.А.Сухомлинського, почесний доктор НАПН України, академік Російської Академії Освіти.

Медвєдєва І.Я. Член Правління Російського дитячого фонду, член Союзу письменників Росії, дитячий психолог.

Хайруліна В.М. Член-кореспондент НАПН України, заслужений працівник освіти України, директор Українського коледжу ім. В.О.Сухомлинського.

Щербак О.І. Член-кореспондент НАПН України, директор Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А.Макаренко.

Лактіонова Г.М. Доктор педагогічних наук, заслужений працівник освіти України, ст.. науковий співробітник інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.

Савостьянова М.В. Доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії та соціально-гуманітарних дисциплін Європейського університету (г. Київ).

Грицай Ю.О. Член-кореспондент Академії педагогічних і соціальних наук (Москва), кандидат педагогічних наук, професор кафедри фізичного виховання та здоров’я Миколаївського національного університету ім. В.А.Сухомлинського.

Колективний відгук: Національній гірничій університет, Дніпропетровський національний університет, Національна металургійна академія України, Український державній хіміко-технологічний університет, Дніпропетровський аграрній університет, Придніпровська державна академія будівництва та архітектури.

Архимандрит Феогност (Пушков), кандидат богословських наук

Шимановський М.М. Кандидат педагогічних наук, ст. науковий співробітник інституту професійно-технічної освіти НАПН України.

Николаєва Т.Г. професор, науковий керівник Центру здорового способу життя Інституту гуманітарних проблем Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет»

Гридковець Л.М. Кандидат психологічних наук, завідувач кафедри психології та педагогіки Київського інституту бізнесу та технологій.

Бобіна О.В. Кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри соціально-гуманітарних наук Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.

Філіпова Н.М. Кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри прикладної лінгвістики Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.

Мамешина О.С. Кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної психології ПСІ КСУ.

Манжар В.В., бакалавр богословських наук, кандидат фізико-математичних наук

Лагошняк С.В. заслужена артистка України, артистка Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.

Коломієць Л.С. В.о. головного лікаря Миколаївського обласного центру профілактики та лікування хворих на СНІД.

Вичалковський А.Ф. Врач-педіатр.

Переклав українською (за матеріалами Перступности.НЕТ) й опублікував на сайті 

Олександр Кривенко

Держава має захищати мораль. – Василь Костицький

Держава має захищати мораль. – Василь Костицький

https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2010/04/141800.html

Про Національну комісію із захисту суспільної моралі та її очільника Василя Костицького пишуть або погано, або нічого. Існує навіть рух "АнтиНЕК - ні цензурі" на чолі з відомими українськими письменниками, зокрема Юрієм Андруховичем, який періодично влаштовує обговорення ініціатив комісії.

Останній круглий стіл відбувся минулого тижня. Митців обурили зміни до закону про захист суспільної моралі, які ініціює Нацкоммор. Присутній на обговоренні заступник голови парламентського комітету з питань свободи слова і інформації Андрій Шевченко пообіцяв навіть скасувати не лише "моральний" закон, але й всю комісію, що опікується мораллю. Принаймні, він виступатиме з такою ініціативою у парламенті.

Про доцільність існування комісії, про те, як виконують публічні зобов'язання власники телеканалів, а також про порнографію, "Сімпсонів" та Ульяненка "УП" розмовляла з головою Нацкоммору Василем Костицьким.

- За що вас так не люблять?

- Люди, які намагаються робити різкі реформи, завжди викликають невдоволення і осуд. Я не чекаю, що мені подякують. Моє життєве кредо - вислів Томаса Джеферсона: "Прагніть завжди виконати свій обов'язок, а історія виправдає вас, навіть якщо ви зазнаєте невдачі".

Крім того, за всім тим, з чим ми боремося, стоять чиїсь доходи. А ми намагаємося запровадити європейські стандарти мовлення та, зрештою, життя. Ніде на загальнодоступних телеканалах Європи або світу ви не побачите того, що показують у нас.

Я б хотів підкреслити: ніхто не збирається обмежувати виробників продукції та людей творчої професії. Виробляйте все, що вам хочеться. Але мусите знати про обмеження в законодавстві.

- Наскільки, на ваш погляд, українському суспільству сьогодні потрібна комісія по моралі? Хто ще контролює його моральний стан?

- Згідно із законом про захист суспільної моралі, за це відповідають державні органи. Зокрема, Мінкультури, Генеральна прокуратура, Мін'юст, МВС, Нацрада з питань телебачення та радіомовлення, Міносвіти, Держкомстандартзахист і ми.

Наші функції - експертні, контрольно-моніторингові. Ще ми хочемо законодавчо закріпити за комісією функцію досудового розгляду спорів. Власне, ми вже цю функцію виконуємо, але треба закріпити її законодавчо.

Що стосується затребуваності захисту моралі у суспільстві, і чи мусить це бути функцією держави, давайте розбиратися. У нас 51% громадян вважають, що стан моралі в країні загрожує національній безпеці. 70% українців стурбовані тим, що відбувається в інформаційному просторі.

В принципі, захистом моралі має опікуватися родина. Але соціологічні дослідження показують, що українська сім'я не спроможна забезпечити формування моральних та світоглядних основ дитини.

В Україні 30% дітей від 11 до 15 років споживають алкоголь. В принципі, в цьому немає нічого дивного: якщо бравий генерал розповідає, що він досяг успіху тому що пив пиво, або відомі спортсмени рекламують горілку, то що залишається робити дітям?

59% дітей готові на вчинки, які є викликом суспільству. А 37% готові вчинити злочин. Йде формування нової моделі поведінки. Оскільки позитивні герої у фільмах вбивають і ґвалтують, у підлітків складається враження, що так і треба.

В цьому особливість дитячої психіки: вона відтворює те, що бачить в телевізорі. А 80% інформації діти беруть саме звідти. Адже у нас немає часу їх виховувати. Кажуть, що пересічний український батько проводить зі своєю дитиною 5 хвилин на добу. То потрібна держава, аби захищати мораль? Мені здається, відповідь очевидна.

- У вас чимало опонентів, які вважають, що комісія порушує Конституцію. Людина платить гроші за газету або перегляд фільму і хоче бачити те, що купує. А ви забороняєте...

- Ті, хто так вважають, знаходяться в полоні одного з міфів про нашу комісію - мовляв, ми щось забороняємо. Насправді, на сьогоднішній день ми заборонили лише один фільм - "Хостел-2". В усіх інших випадках ми просто реагували на запити депутатів, голови Верховної Ради, правоохоронних органів і давали висновок - чи є в надісланому матеріалі ознаки порушення закону.

Я знаю, що серед наших опонентів є люди, які вважають, що держава не має права забороняти порнографію. То нехай звертаються до парламентарів, щоб ті змінили закони.

Що стосується порушення Конституції та прав людини - дійсно, держава не має права втручатися в приватне життя людини і вирішувати, що їй купувати, читати, дивитися тощо.

Але нормальне життя держави закінчується там, де особистий або груповий егоїзм бере гору над правами інших людей. Тож, обмеження, які пропонує наше законодавство, вписуються в європейські стандарти. А наша комісія діє виключно в рамках законів і Конституцію ми не порушуємо.

- Рік тому ви підписали з телеканалами Хартію про партнерство заради інформаційних прав і свобод і захисту суспільної моралі. Вони виконують взяті на себе зобов'язання?

- Думаєте, хтось сказав спасибі за те, що я майже рік носився з цією Хартією, як з писаною торбою? Я намагався всіх переконати її підписати. І сьогодні можна говорити про те, що вона зіграла свою роль.

Фактично, власники телеканалів взяли на себе публічні зобов'язання. Текст цієї Хартії погоджувався навіть з тими медіавласниками, які не мешкають в Україні, - для них спеціально перекладали текст документу. Крім цієї Хартії ми ще підписали меморандуми з різними організаціями, наприклад, з Інтернет асоціацією, асоціацією друкованих ЗМІ, тощо.

- Тепер ви задоволені тим, що показує вітчизняне телебачення?

- Можливо я й незадоволений, але це - емоційні категорії. Ми маємо говорити з точки зору права. Не думайте, що ми сидимо склавши руки. Ми регулярно пишемо листи на телеканали. Їхній зміст приблизно такий: "Шановний пан такий-то! Просимо звернути увагу на передачу таку-то. Адже Ви підписали Хартію. Повідомте, що Ви збираєтеся робити далі".

- І що відповідають?

- Дехто взагалі не відповідає. Хтось чемно відписується, мовляв, ми обговорили, зробили висновки, переглядаємо редакційну політику. Хоча телеканали можна зрозуміти - не всі вони мають гроші на виробництво власної продукції, от вони й купують, що можуть.

- Які телеканали викликають особливе нарікання комісії?

- Я б краще сказав до кого у нас немає претензій. Це державні телеканали, які контролює Державний комітет телебачення та радіомовлення України. У них все гаразд з мораллю, і вони, на відміну від інших телеканалів, показують дитячі передачі.

- А на приватні канали у вас які важелі впливу?

- Зрештою, підписавши Хартію, вони взяли на себе публічні зобов'язання.

- А чим їм загрожує невиконання Хартії?

- Насамперед, їх чекає публічний осуд.

- Думаю, вони це переживуть.

- Звичайно. Але мене цікавить, як громадянське суспільство відреагує на це. Кажуть, що комісія нав'язала свою думку, змусила ЗМІ підписувати Хартії та меморандуми. Але можете собі уявити, щоб комісія, яка ухвалює рекомендаційні рішення, може когось змусити щось підписати? Особливо, телеканали, які входять в транснаціональні компанії.

- Зараз Нацкоммор виступає ініціатором удосконалення закону про захист суспільної моралі. Хто є вашими союзниками в парламенті?

- Наші союзники - це міжфракційна група, яка називається "За захист моралі". Це 63 депутати. Є й інші парламентарі, які нас підтримують.

- Можете назвати їх прізвища? Хто з відомих політиків входить в цю групу?

- На жаль, не можу пригадати. Цей файл в мене не завантажується. Не завантажуються файли, які пов'язані з назвами каналів та прізвищами депутатів.

- Нещодавно з комісії  пішли кілька людей. Чому?

- Пішов Андрій Курков. У нас з ним була особиста розмова і він сказав, що входить в кілька інших комісій, і що багато часу проводить за кордоном. Це, принаймні, він написав в своїй заяві.

Пішов Іван Дзюба, він давно написав заяву. Роман Іваничук теж пішов, мотивуючи це тим, що має творчі плани. Незрозумілим для мене був вихід з комісії Святослава Вакарчука. Він ніяк це не пояснив. Але це теж є його право.

Натомість членами комісії стали Геннадій Книшов, академік, директор Інституту серцево-судинної хірургії. Крім того, до нас приєдналися Олександр Злотник, Олександр Засухін... Усього в комісії зараз 39 членів, всі ці люди достойні і відомі.

- І всі вони визначають ступінь моральності, або аморальності твору? Як взагалі зрозуміти їхню логіку та аргументи в ході ухвалення певних рішень?

- Хотів би зазначити, що наша комісія - це не моральний суд, який вирішує, що моральне, що неморальне. Тому рівень моральності її членів ніхто не визначав. Ми визначаємо лише професійний рівень експертів.

За останні два роки ми провели кадрову ротацію - від нас пішли десь 20-ро людей, які не мали відповідної освіти. Якщо раніше в комісії працювали інженери та радіофізики, то тепер - лише філологи та юристи, люди із науковими ступенями. Головне, що всі вони - чесні люди.

Цілком очевидно, що держава має бути бар'єром проти кількох небезпечних для суспільства речей. Пропаганди національної і релігійної ворожнечі, образ людини за релігійною ознакою, фізичними, душевними вадами чи віком, пропаганди культу насильства і жорстокості, алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії, виробництва, поширення та зберігання порнографії та вживання нецензурних слів.

Ми розробили систему критеріїв, які дають можливість визначити - чи у статті, сюжеті, рекламі тощо є ознаки одного із зазначених небезпек, чи ні. Наше завдання лише у цьому! А багато людей вважають, що ми - моральні судді.

Це ж дуже вигідно: створити монстра, а потім з ним боротися. Чому наші опоненти не цікавляться діяльністю прокатної комісії при Мінкульті, яка заборонила вже 1500 фільмів, а лише нами?

- Як часто ви збираєтеся?

- Комісія засідає раз на місяць або й частіше, якщо є потреба. До нас може звернутися будь-хто - громадянин, депутат, організація або правоохоронні органи. Останніх - близько 38%. Наприклад, міліція на Петрівці вилучає диски порнографічного характеру. Вони звертаються до нас з проханням визначити, чи є продукція на носії порнографією.

До речі, продавець або власник торгівельної точки може прийти на комісію та доводити свою правоту. Але не всім чомусь подобається публічність, до якої прагнуть члени комісії. Під час розгляду кожної справи ми іноді звертаємося до науково-дослідних інститутів або фахівців. А потім готуємо експертне дослідження і невеличкий експертний висновок.

Але ми вирішуємо не лише експертні справи. Наприклад, за цей час ми підготували нову редакцію проекту закону про захист суспільної моралі, розробили десятки нормативних актів, зокрема регламентували експертизу.

- Ви кажете, що засідання відбуваються публічно. А як же бути з експертними висновками? Вас звинувачують у тому, що ваші висновки є закритими, з ними неможливо ознайомитися.

- Обговорення йде у відкритому режимі, всі можуть ознайомитися з експертними висновками. Це, м'яко кажучи, неправда. Відкрийте Інтернет і подивіться, як представники однієї громадської організації сперечалися з опонентами на засіданні комісії. Все відбувається прозоро.

- Над чим комісія працює зараз?

- Є звернення з приводу однієї з криворізьких газет. Але я прошу вас не називати її, аби не робити цьому ЗМІ рекламу, тим більше, що йде слідство.

Можу розповісти про найбільш резонансні справи. Наприклад, суб'єкти підприємницької діяльності реєструють нічний клуб, в якому демонструється стриптиз. Це законом не заборонено. Але вони називають його "Мекка". Зрозуміло, обурені мусульмани приходять до нас і ми вирішуємо, що так називати заклад не можна. Підприємці змінюють назву.

Ще один приклад. Газета румунської національної меншини "Конкордія" пише статті, які ображають молдаван. Ми вирішуємо, що образа дійсно є, виносимо рішення, газета вибачається. Ще була справа з херсонською радіостанцією "Вік", яка дозволяла собі антисемітські висловлювання. Виносимо рішення, і депутат, який цим займався, вибачається.

Ще можу пригадати фільм "72 метри", який, як ми визначили, ображає українців і росіян за національною ознакою і перекручено подає особливості створення українського чорноморського флоту. Ми звернулися до спілки офіцерів, історичних інститутів, і прийняли відповідне рішення.

- Фільм заборонили?

- Справа в тому, що ми робимо експертизу вже оприлюдненої продукції. Наперед ми нічого не аналізуємо. Але ми розсилаємо свої висновки по місцевих адміністраціях і до Держкомкіно, і вони можуть їх враховувати у майбутньому.

Наприклад, закінчилася дія прокатного посвідчення для фільму - його можуть не продовжити. Або запропонувати вилучити суперечливі сюжети. Наприклад, є у стрічці кадри, де показують статевий акт з демонстрацією статевих органів. Це вже порнографія, заборонено законом. Достатньо вилучити ці кадри - і будь-ласка, показуйте.

Але ж дуже часто буває вигідніше не враховувати вимоги закону, а звинуватити в усьому комісію, і потім реалізувати свою продукцію на чорному ринку. Вона тоді стає дуже популярною.

- Опоненти комісії нарікають на вибірковість вашого підходу. Мовляв, на листи якихось нікому не відомих маргінальних організацій ви реагуєте, а коли на захист якоїсь продукції виступають впливові організації, ви ігноруєте їхню думку.

- Не зовсім коректно ображати більше ста громадських організацій, які підписали з нами меморандуми про співпрацю, і чи варто називати маргінальними Асоціацію видавців друкованої преси, Інтернет Асоціацію, Спілку рекламістів, 9 провідних телеканалів...

Думаю, що опонентів, які вважають, що ми ігноруємо чиюсь думку, важко переконати. Це як та байка про вовка та ягня, коли вовк, у якості останнього аргументу, навів єдиний правдивий: що він голодний. Ми вже про це говорили, я ще раз хочу підкреслити: комісія є беззахисним органом в інформаційному середовищі. Але ми просто ретельно виконуємо законодавчі вимоги.

- Подейкують, що Нацкоммор прагне закрити соціальні мережі, наприклад, "Одноклассники", "Вконтакте", "ЖЖ", тощо. Яким чином?

- Ці чутки ходять вже протягом півтора року. Якщо чесно, то про "ЖЖ" я дізнався тоді, коли нас почали звинувачувати у тому, що ми хочемо його закрити. Кажу відверто: у нас немає планів закривати ці соціальні мережі. Та й взагалі, закривати щось ще.

- Але Infostore був закритий з вашої легкої руки?

- От як було. МВС прислало нам два диски з питанням: чи є на цих носіях дитяча порнографія? Я передаю цю справу експерту, а той пише висновок, що дитяча порнографія є. Ми передали диски назад до міністерства. І тут - вибух. Ці диски містили інформацію, яка була розміщена на сервері Infostore.

МВС провело оперативно-розшукові дії і вилучили сервер. Але ж ви розумієте, МВС - це силова структура, на неї "не наїдеш". А на беззахисну комісію - можна. Тому й розгорівся скандал.

- Ви ніколи не замислювалися, що вилучення окремих носіїв порнопродукції - це боротьба з вітряками? Адже в Інтернеті повно специфічних сайтів, які ніхто не контролює...

- А що ви пропонуєте? В Україні є 301 стаття Кримінального кодексу, яка забороняє розповсюдження та зберігання порнографії. І якщо до нас, до державного органу, приходить звернення і нас просять дати відповідь, то ми мусимо її дати.

До речі, коли Верховна Рада встановила кримінальну відповідальність за зберігання порнографії, я зробив заяву, в якій висловився проти цього. Адже у цьому можна звинуватити безліч людей. І використати цей пункт закону для політичної або особистої розправи.

Сучасний хакер може заслати вам порнографію, щойно ви зайдете до Інтернету. І через годину до вас завітають правоохоронці і знайдуть заборонену продукцію. Пояснюйте потім що вас підставили! Чомусь ЗМІ не захотіли розкрутити цю мою заяву. Можливо, якщо б вона набула розголосу, президент би не підписав закон. А так він вступив у силу.

- Навіщо забороняти порнографію, якщо можна регулювати цю сферу, як це робиться у європейських країнах, де є спеціальні кінотеатри зі специфічним репертуаром? Адже зрозуміло, що попит на ХХХ буде, незважаючи на жодні комісії та посилення відповідальності...

- Зараз держава йде двома напрямками в реалізації програми захисту суспільної моралі. Один - репресивний, пов'язаний із закручуванням гайок і посиленням кримінальної відповідальності. Оскільки підвищується криміналізація суспільства, держава змушена діяти саме так.

Якщо 37% дітей готові скоювати злочин, на це мусить бути адекватна реакція. Але є другий шлях - удосконалення регулювання, і саме його сповідує наша комісія. Але подивіться, що відбувається: держава посилює відповідальність, правоохоронні органи на підставі нових правових актів заводять справи, а "б'ють" - нас.

Що стосується спеціальних кінотеатрів, то я виступаю за те, аби відвертий секс, елементи насильства тощо вилучити із загальнодоступних джерел інформації і перевести їх у спеціалізовані. В тому числі, у згадані кінотеатри. Але головне, щоб там були попередження, що туди не допускаються діти до 18 років.

- З порнографіє зрозуміло. Але ж комісії не подобаються кліпи, мультфільми, навіть книжки! Чим вам не догодили "Сімпсони"?

- Я як багатодітний батько вважаю, що цей мультик треба показувати лише дорослим. Занадто він жорстокий. Але як юрист я розумію, що довести його негативний вплив на дитячу психіку дуже складно. Комісії вдалося перенести лише одну серію на вечірній час. Але зараз мультфільм йде в прайм-тайм, будь-яка дитина може його подивитися.

Я не виступаю за те, щоб дитячі мультфільми показували казкове життя, і дитина потім не буде готова до життя у жорсткому світі. Але треба враховувати особливості дитячої психіки. Недарма ж у нас так зріс рівень дитячого насильства. Деякі розумники наводять аргумент, що сьогодні йде "естетизація зла". Мене це пояснення не задовольняє.

- Що за історія відбулася з газетою "Блік"?. За неї заступалися впливові зарубіжні організації, але ви проігнорували їхню думку?

- До нас дійсно надходив лист з якоїсь міжнародної організації і від засновників цієї газети з Бухаресту. Ми надали вичерпну відповідь, у тому числі, через дипломатичні канали. В газеті була інформація, яка за рішенням суду (а не лише за нашим експертним рішенням) була визнана такою, що містить ознаки порнографію і ображає почуття християн.

Наш висновок був підтверджений на суді іншими експертами, відомими в Україні теологами та мистецтвознавцями. То причому тут комісія? Є рішення суду, яке ми маємо виконувати.

- Чи не вважаєте ви смішним у ХХІ сторіччі забороняти твори, наприклад, Олеся Ульяненка? Особливо після всесвітнього визнання Генрі Міллера, Вільяма Берроуза та Хантера Томпсона?

- Ніхто не забороняв книжки пана Ульянова. Саме під таким прізвищем він позивався до нас. До речі, опонентами нашої комісії є два Ульянови. Один - журналіст, який у Верховній Раді, цитуючи Міллера в особливому перекладі, уживав таких слів, яких я за три своїх депутатських скликання в стінах парламенту не чув.

Другий Ульянов - це письменник. В цій історії є цікава річ. До нас для перестраховки часто звертаються видавці або й самі письменники з проханням провести експертизу рукопису. Тоді теж надійшло три рукописи, в тому числі, "Жінка моєї мрії" Олеся Ульяненко.

Наша експерт написала висновок про те, що в книжці є нецензурні слова та присутні порнографічні сцени. Але вона зазначила, що цей висновок не поширюється на готову продукцію, тобто, на книжку.

З юридичної точки зору, пред'явити претензії до книжки не можна було, поки не буде проведено експертизу самої книжки. Тож, перший тираж було успішно продано. Видали другий, частину з якого теж продали, а решту - вилучили. І виник скандал.

Ульяненко говорив про те, що в нього вимагають повернення авансу. Я йому пропонував послуги безкоштовного адвоката, аби судитися з видавництвом і вимагати не лише оплати гонорару, але й відшкодування моральної шкоди, якщо його образили. На жаль, він обрав інший варіант поведінки, і нас звинуватили у тому, що ми заборонили книжку.

В принципі, в цьому є великий плюс: українці згадали, що можна читати не лише Стефані Майєр або Дена Брауна, що у нас є свої письменники. Інше питання, що нам поки що немає чого протиставити 100-мільйонним тиражам західних письменників.

Отже, повернемося до Ульяненка. Нам на експертизу прислали вже книжку. Я відправив її до Спілки письменників. Ульянов подав до суду на комісію. Але тут виникає юридична колізія: за законом, предметом судового оскарження може бути рішення комісії. Якого, підкреслюю, не було.

Виникла тупикова ситуація. Я не можу сказати експерту, яка робила висновок, аби вона його відкликала або змінила, тим більше, що підписував його не я, а люди, які вже в комісії не працюють. Зрозуміло, що такий судовий процес не міг закінчитися результативно.

Тоді суддя запропонував програшне для нас рішення - мирову угоду з письменником. Я на це погодився. Ми зустрілися з Ульяновим, домовилися, що не будемо більше коментувати цю ситуацію. Ми зобов'язалися відкликати висновок, а він - внести відповідні зміни до свого твору.

Але цікаве інше. Після цього до нас знову надходили прохання зробити експертизи рукописів. Але ми більше цим не займаємося. Навіть внесли відповідні зміни до порядку проведення експертизи, і більше ми рукописи не експертуємо. Аби не підставлятися. Ми вже звикли до того, що нас вважають "монстром". Але зайвий раз викликати на себе вогонь не збираємося.

- Ви працюєте вже понад два роки. Можете визначити критерії успішності своєї діяльності?

-- Я ще у червні 2006 років оприлюднив наші завдання. Перше - провокація загальносуспільної дискусії. Мені здається, це мені вдалося: зараз заговорили і про мораль на телебаченні, в політиці, тощо.

Друге. Ми обіцяли створити нормативно-правову базу для захисту суспільної моралі. І ми підготували не лише нову редакцію закону про захист суспільної моралі, а ще й близько 20 нормативних актів. Це за обсягом роботи програма для цілого науково-дослідного інституту.

Але ми це мусили зробити, щоб діяльність НЕК була прозора і здійснювалася на правовій основі.

Третє: ми брали на себе зобов'язання організувати діалог між державою та представниками інформаційної сфери. Будь-ласка, подивіться наші документи на сайті.

Крім того, наші представники на громадських засадах працюють у 2/3 регіонів України. Адже вони завжди нарікали, мовляв, ви у Києві, у вас комісія, журналісти, суспільний розголос, а наших дітей немає кому захищати від розбещення.

Що стосується моєї мети, то це - інтегрувати в український соціум європейські стандарти життя. Я не можу сказати, що вже досяг її, але все для цього роблю. Я знаю, що у нас багато опонентів. Але так само знаю, що підтримка у суспільстві у нас є. І це найголовніше.

Вікторія Чирва, для УП

Джерело: УП

Опублікував лександр Кривенко – заступник голови з інформаційної політики, керівник інформаційного департаменту правління Громадської організації «Рух за життя та гідність людини», член Громадської організації «Школа адаптивного управління соціально-педагогічними системами», фундатор і координатор духовно-просвітницьких платформ «Християнська педагогіка в Україні та за кордоном Christian pedagogy in Ukraine and Abroad», «Захист християнських цінностей – основи життя та сім’ї в Україні», «Християни про справедливу війну», магістр освітніх, педагогічних наук, магістр права, журналіст

+380632413681,
krivenkokorr@ukr.net
https://youtube.com/OleksandrKryvenko
https://www.fb.com/OleksandrKryvenkoUA
https://www.fb.com/FHLDmovement/
https://www.fb.com/groups/ProtectingChristianValues/
https://www.fb.com/groups/christianswar
https://protectingchristianvalues.blogspot.com/
https://www.fb.com/kryvenko.oleksa Київ

Олександр Кривенко. Держава має захищати мораль. – Василь Костицький. 
https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2010/04/141800.html 14.04.2010 URL: https://christianpedagogyukraineabroad.blogspot.com/2024/02/161600.html